Чому у Дніпрі так мало жінок мають звання Почесних громадянок?

Звання «Почесний громадянин міста Дніпра» (раніше Дніпропетровська – Прим. Авт.) присвоюється людям, які зробили важливий внесок у розвиток міста та його громади. У переліку є видатні діячі різних сфер: науки, культури, освіти та громадськості. Але сам список складається переважно з чоловіків, бо ми нарахували лише чотири жіночі прізвища. 

Чому так мало містянок отримали це звання? В цій темі ми розбирались разом з історикинею, гендерною експерткою та навіть поспілкувались з самою Оксаною Баюл. 

Почесні громадяни/ки: хто є у переліках? 

На сайті міської ради у графі «Про місто», якщо перейти до «Історії Дніпра», можна ознайомитись з вкладкою «Почесні громадяни міста». Окремо записані містяни Дніпра та Дніпропетровська. 

У переліку почесних громадян Дніпропетровська лише дві жінки: Оксана Баюл – фігуристка, олімпійська чемпіонка 1994 року, яка прославила місто на міжнародному рівні, та Надія Сарана – підпільниця часів Другої світової війни, зв’язкова, яка після війни працювала викладачкою в навчальних закладах міста.

У списку почесних громадян вже Дніпра також лише дві жінки: історикиня, краєзнавиця та громадська діячка Валентина Лазебник і театральна акторка, народна артистка України Людмила Вершиніна.

Серед чоловіків, які отримали це звання з 1978 року: двоє спортсменів, семеро науковців, семеро діячів культури, дванадцятеро військовослужбовців, п’ятеро конструкторів, четверо представників міських заводів… Також в переліку присутні посадовці міського та державного рівня, почесні лікарі.

Почесна громадянка Оксана Баюл

Нам вдалося поспілкувати з однію з власниць почесного звання, – Оксаною Баюл. Чемпіонкою вже Незалежної України, яка прославила Дніпро.

Світову славу Оксана Баюл здобула у 1994 році завдяки перемозі на зимових Олімпійських іграх у місті Ліллегаммері. Оксана стала першою українкою, яка виграла золоту медаль з фігурного катання. Тоді спортсменці було лише 16 років.

Нині 47-річна Оксана Баюл проживає у США у місті Лас-Вегас, куди переїхала одразу після перемоги на Олімпіаді Вона продовжує брати участь у льодових шоу та влаштовує благодійні вечори на підтримку України. У розмові з журналістами «Місто і річка» олімпійська чемпіонка чесно зізналася, що не пам’ятає, коли та як саме отримала звання почесної громадянки міста.

«Коли я виграла Олімпійські ігри, була ще зовсім дитиною. Мені просто моя тренерка Галина Яківна Змієвська повідомила: так і так, мені виписали звання почесної громадянки. Я знаю, що це дуже гідно, та знаю, що маю це звання. Ви (журналісти «Міста і річки» – Прим. Авт.) взагалі перші, хто поставив мені таке питання», – Оксана Баюл.

Спортивний оглядач «Дніпра вечірнього» та близький друг Оксани Баюл  – Анатолій Косий (а для неї просто Дядя Толя – Прим. Авт.) згадує, як у 1994 році олімпійській чемпіонці присуджували звання Почесної громадянки.

«Я, мабуть, найбільше знайомий з Оксаною серед журналістів, бо знав її ще до великої слави. Вона неодноразово бувала в нашій редакції. Але якщо говорити про присвоєння їй звання («Почесний громадянин Дніпропетровська» – Прим. Авт.), то це відбулося без особливого розголосу», – говорить Анатолій Косий.

За словами журналіста, рішення ухвалювала міська рада, а близькі та, власне, сама Оксана Баюл дізналися про це постфактум. Наскільки відомо Анатолію – не було особливих святкувань чи великих церемоній, як, наприклад, у випадку з політичними діячами чи бізнесменами. 

Сама ж Оксана Баюл відвідувала Дніпро у 2010 році. Тут і досі залишаються друзі та знайомі фігуристки, з якими підтримує тісний зв’язок. 

Навіть з США Оксана намагається підтримувати рідне місто.

«Коли почалася повномасштабна війна в Україні, я зібрала людей з Лас-Вегасу. Шостого березня 2022 року ми провели перший мітинг. Я розуміла, що захід відвідають медіа та воні фотографуватимуть це. І основний наш заклик був «Close the sky», – Оксана Баюл згадує перші дні повномасштабного вторгнення.  

Відтоді Оксана Баюл організувала понад 50 акцій на підтримку України.. 

Як присуджують це звання? Відповідь міськради

Звання «Почесний громадянин» є найвищою відзнакою за видатні заслуги перед містом, яку присвоює міська рада. Нагороду започаткували у 1978 році та вона називалась «Почесний громадянин міста Дніпропетровська». У 2017 році, після перейменування Дніпра, звання змінили на «Почесний громадянин міста Дніпра»

За інформацією від міської ради, ініціювати розгляд питання щодо присвоєння комусь звання можуть:

1.   Трудові колективи підприємств, установ, організацій міста (незалежно від форми власності);
2.   Громадські, політичні, творчі, професійні організації;
3.   Релігійні громади;
4.   Депутати міської ради.

Подати самі себе кандидат/ка не можуть. 

Як зазначає Департамент забезпечення діяльності виконавчих органів у відповіді на наш запит, претендентам необхідно надати на ім’я міського голови такі документи: 

• біографічна довідка, 
• відомості про досягнення, 
• копії документів, що посвідчують нагородження відзнаками,
•  протокол зборів (Якщо пропозиція надійшла від трудового колективу або іншої установи – Прим. Авт.), 
• фото кандидата. 

Документи розглядають на засіданні комісії з питань присвоєння звання, яку очолює секретар міської ради. Це, як правило, роблять один раз на рік – напередодні Дня міста. У разі позитивного рішення документи передають на розгляд постійних комісій міської ради, після чого питання виносять вже на голосування міської ради.

Присвоєнні звання

У період з 1978 по червень 2016 року звання «Почесний громадянин міста Дніпропетровська» присвоїли 45 особам. У 1978 першими почесними стали троє людей, серед яких одна жінка – Надія Сарана, яку ми згадували вище, а також: 

1. Петро Махота, Герой Соціалістичної праці;
2. Олександр Макаров, двічі Герой Соціалістичної праці, колишній генеральний директор Південного машинобудівного заводу.

Серед почесних громадян міста Дніпропетровська й чимало Героїв Радянського Союзу (особи, які отримали найвищу відзнаку СРСР, яку присвоїли за видатні заслуги перед державою – Прим. Авт.), до прикладу:

1. Микола Постіл, заслужений діяч освіти, який 22 роки був депутатом міської ради;
2. Іван Гордієнко, учасник війни, який брав участь у звільненні Дніпропетровська від фашистів;
3. Леонід Кучма, експрезидент України;
4. Микола Швець, Дніпропетровський міський голова (1994 – 1999 роки – Прим. Авт.);
5. Микола Деркач, народний депутат України VI скликання;
6. Георгій Дзяк, ректор Дніпропетровського державного медичного університету, заслужений лікар України;

У 2009 році депутати міської ради V скликання вирішили присвоювати звання «Почесний громадянин міста Дніпропетровська» до святкування Дня міста. Тоді ж його отримав Станіслав Усу – Герой Соціалістичної праці, заслужений машинобудівник України та Султан Рахманов – багатократний чемпіон світу, Європи і Олімпійських Ігор з важкої атлетики (посмертно – Прим. Авт.).

Також посмертно присвоїли звання Станіславу Конюхову, ветерану ракетно-космічної галузі. У вересні 2011 року (якраз на День міста – Прим. Авт.) регалії Почесного громадянина вручили його дружині. Також у 2011 році отримав звання Володимир Небоженко – народний художник України.

Вже у 2017 році оновлене звання, а саме «Почесний громадянин міста Дніпра» вперше отримала театральна акторка Людмила Вершиніна. У 2020-ому – історикиня Валентина Лазебник.

Невже жінки зробили так мало внеску у розвиток Дніпра? 

Ще за часів Катеринослава кілька разів отримували звання почесних громадянок міста. Серед них: 

• Надія Алексєєнко – дружина купця Івана Алексєєнка, яка займалася благодійністю та заснувала дитячу лікарню. 
• Єлизавета Грекова – дружина міського голови Івана Грекова, активно працювала у сфері народної освіти. 
• Катерина Мессарош – дворянка, також зробила значний внесок у розвиток освіти. 
• Олександра Риндовська – у 1870 році стала ініціаторкою створення «Товариства піклування про жіночу освіту в Катеринославі».

Діяльність цих жінок у благодійності та освіті була важливою, втім, за часів Катеринославу їхній статус та можливості значною мірою залежали від соціального становища чоловіків.

А вже за часів СРСР, розповідає гендерна експертка Ганна Мягких, чимало жіночих досягнень замовчувалося, а нагороджували переважно військових, політиків, керівників стратегічних підприємств, серед яких домінували чоловіки. Крім того, у часи Радянського союзу Україна була переважно індустріальною державою. Йдеться про важку промисловість: металопрокат, виробництво зброї. У цих галузях через важкий фізичний труд традиційно працювало більше чоловіків. 

«Тобто, якщо дивитися ще від 19-го століття – це були купці та меценати. 20 століття – робітники-передовики. Жінок до 20-го століття практично ніде не було, вони лише в першій чверті століття отримали можливість здобувати вищу освіту», – додає гендерна експертка Ганна Мягких.

А як щодо сучасності?

Наукова співробітниця Історичного музею ім. Д. Яворницького, історикиня Катерина Грищенко зазначає, що звання «Почесного громадянина Дніпра» мають отримувати не лише ті, хто зробив важливий внесок у розвиток міста минулого, а й ті, хто творить його історію зараз. Однією з таких постатей вона називає Ганну Терянік – волонтерку та письменницю.

З перших днів повномасштабної війни Ганна Терянік евакуйовувала людей із прифронтових територій, допомагала військовим та привезла до України понад 10 спеціальних авто для захисників.

«Зараз виконує обов’язки заввідділу Музею сучасної російсько-української війни. Дуже класна письменниця, зокрема, авторка «Пригоди песика Кокса», разом з яким і збирає гроші на авто і інші потреби ЗСУ. Чоловік у війську. Дуже сильна, смілива та віддана людина», – Катерина Грищенко про Ганну Терянік.

До прикладу, іншими кандидатками на звання можуть стати наші спортсменки, які вже прославили Дніпро за кордоном. На сьогодні серед представників спорту у переліку є лише Оксана Баюл та багаторазовий чемпіон Світу, Європи та Олімпійських ігор з важкої атлетики – Султан Рахманов.

Наприклад, про досягнення тієї ж легкоатлетки Ярослави Магучіх знають всі країни. У липні 2024 року вона встановила новий світовий рекорд у стрибках у висоту. 22-річна спортсменка стала першою в історії світу жінкою, яка подолала висоту 2,10 метра. 

Чому жінок все ще мало у переліках Почесних? 

Мала кількість жінок у списку почесних громадян пояснюється просто: українське суспільство досі лишається патріархальним. Саме так вважає гендерна експертка Ганна Мягких.

Найпростіший приклад – кількість жінок у владі. Експертка пояснює: чим вищий рівень влади та доступу до ресурсів, тим менше там жінок (До прикладу – президентство – Прим. Авт.). А там, де багато роботи, але мало грошей – наприклад, у сільських радах – вже працюють переважно жінки. Інший показовий приклад – освіта. Чоловіки найчастіше обіймають керівні посади, тоді як у школах переважно – жінки. Ганна Мягких додає, що серед керівників університетів – ректорки взагалі рідкість.

Гендерна експертка зазначає, що жінки менше просуваються по кар’єрній драбині, бо часто займаються народженням і вихованням дітей, а потім – доглядом за літніми родичами. Це все величезний шмат роботи, який не дозволяє їм витрачати більше часу на роботу або підвищення кваліфікації. Тому жінці апріорі набагато важче робити кар’єру у будь-чому – хоч в освіті, хоч в науці, хоч у бізнесі.

Жінки часто обирають професії, у яких важко побудувати кар’єру, – стають вчительками, медсестрами, манікюрницями. Це частково результат стереотипів, які формуються ще з дитинства, адже дівчат більше заохочують саме до доглядової роботи.

Чоловіків же навпаки, за словами гендерної експертки, виховують таким чином, аби ті ставали лідерами. Зазвичай вони самостійно пропонують себе на почесні звання через колективи, в яких вони працюють, аби ще раз доказати власну лідерську позицію:

«А жінки зазвичай кажуть, що вони не так багато й зробили. Коучі (Персональний тренер – Прим. Авт.) часто відмічають, що у жінок з дитинства задавлена лідерська позиція. Якщо хлопчик амбітний, то це суспільство схвалить, а жінці скажуть, чого це вона поперед інших лізе» – зазначає експертка.

Гендерна експертка Ганна Мягких наголошує, що виправити гендерну несправедливість можна лише через системні зміни. Серед яких –  висвітлення жіночих досягнень у публічному просторі, перейменування вулиць на назви, пов’язані з іменами відомих представниць, а також через активне залучення жінок до процесів прийняття рішень у Дніпрі. 

«Не тільки чоловіки мають бути в класах шкіл, але й жінки. А вони (Жінки – Прим. Авт.) – є, просто замовчені», – підсумовує Ганна Мягких.

Що дає звання Почесного громадянина/ки? 

Відповідно до «Положення про звання», почесні громадяни міста мають право на:

• Безкоштовне відвідування культурно-видовищних заходів, організованих міською радою коштом міста;
• Щомісячну грошову допомогу у розмірі 200 гривень (лише для непрацюючих осіб);
• Щорічну грошову допомогу в розмірі 24 000 гривень (за особистою заявою).

До речі, кількох людей з переліку Почесних викинули через російсько-українську війну, декомунізацію та корупцію: 

1. Миколу Щелокова – радянського міністра внутрішніх справ, якого звинуватили у зловживанні владою та корупції позбавили звання у 1984 році;
2. Йосипа Кобзона – радянського та російського співака, який активно підтримував російську агресію проти України та входить до санкційних списків, позбавили звання у 2014 році;
3. Олександра Вілкула – політика, нині керівника військової адміністрації Кривого Рогу з 26 лютого 2022 року, позбавили звання у 2016 році через звинувачення у сприянні антимайдану та проросійській діяльності;
4. Павла Лазаренка – колишнього прем’єр-міністра України, засудженого у США за корупцію та відмивання грошей позбавили звання також у 2016 році;
5. Леоніда Брежнєва – радянського генерального секретаря, позбавили звання у межах декомунізації вже у 2023 році.