«Повернення до того, чого ми ніколи не мали»

У яскравих костюмах, із масками на обличчях та під гучні пісні. 31 грудня жителі Дніпра вперше відзначили Маланку – давнє українське зимове дійство, пов’язане зі Щедрим вечором. Для міста це став перший подібний досвід у форматі вуличної ходи. До святкування долучилися не лише учасники в костюмах, а й перехожі, які йшли поруч, слухали пісні та спостерігали за дійством.

Як у Дніпрі маланкували та чому це свято є важливим для міста й української культури – читайте далі.

До речі, організаторки Маланки – Єва Біліченко та Тетяна Гандзюр – є учасницями спільноти «Міста і річки».

Що таке Маланка?

Маланка – одне з найдавніших українських зимових свят, що відзначається у ніч з 31-го грудня на 1-е січня. За словами Любові Шилюк, заступниці директора Буковинського центру культури і мистецтва, ця подія поєднує церковну пам’ять про святу Меланію та народні обрядові звичаї, пов’язані з проводами старого року і зустріччю нового. Традиція відтворює давні обряди, які перегукуються з дохристиянськими прославленням символів  новорічного свята.

Поступово в українців з’явився звичай проводити вуличні гуляння з елементами карнавалу, переодяганнями, масками, гумором і навіть сатирою на суспільні ролі. У давні часи підготовка до маланкування починалася ще з літа, адже вибір костюмів, образів та народних пісень займав багато часу.  

«Свято Маланки може бути  елементом нематеріальної культурної спадщини, адже буковинські, румунські та молдавські етнографи працюють над пакетом документів, щоб внести його у список нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО», – говорить Любов Шилюк.

Як виникла ідея 

Ідея відгуляти Маланку у Дніпрі виникла спонтанно – у трамваї. Так про початок цієї історії розповідає організаторка Єва Біліченко.

«Я їхала від своєї бабусі у трамваї 13-го грудня і подумала, що мені завжди хотілося взяти участь у якомусь традиційному українському карнавалі, на кшталт Маланки. Я часто буваю на заході України на свята, тому бачила, як це відбувається там. Подумала, що в Дніпрі це ніхто ніколи не організовував», – ділиться Єва.

Дівчина створила чат та запросила друзів та знайомих доєднатись. Охочі помаланкувати у Дніпрі зацікавились ідеєю.

Формування спільноти та підготовка

Навколо ідеї почала гуртуватися спільнота. До ініціативи приєдналися зокрема люди, які вміли робити маски, розумілися на організації заходів, а ще – етнографи та історики. Вони допомагали учасниками глибше вивчити традиції Маланки.

Підготовка тривала зо три тижні, а репетицій було всього чотири. Учасники збиралися частково наживо, а частково онлайн. Вперше ж усі зустрілися фактично у день події – 31 грудня 2025 року.

«Маланка – це про велике свято, багато людей, ми за те, щоб люди приєднувалися. Під час дійства до нас додавались охочі без костюмів, які вчили пісні на ходу», – додає Єва.

Автентична музика та співи

За музичну частину свята та проведення репетицій відповідала співорганізаторка Тетяна Гандзюр. Вона зосередилася на тому, щоб наблизити звучання пісней до традиційного. Тетяна додає, в основі співів на Маланку – віншування господарів, побажання достатку та добробуту і також доброзичливі жартівливі мотиви про Маланку та Василя – ключових персонажів свята.

«Для мене було важливо наблизитись до автентичного, традиційного звучання, тому пісні підбирали з архівних записів, зібраних дослідниками в етнографічних експедиціях у різних областях України та по записах, відтворених різними сучасними фольклорними колективами. На репетиціях ми з учасниками навчились співати 5 автентичних пісень зимового циклу – це щедрівки та маланкові пісні, які виконували на свято Маланки (Щедрий Вечір)», – розповідає Тетяна.

«Водіння кози» як серце дійства

Окремою частиною дійства стала театралізована сценка-вистава, що відтворює сюжет «Водіння кози» на Щедрий вечір. Це старовинний обряд, що символізує відродження природи, перемогу життя над смертю та настання нового року. У центрі дійства – Коза, образ родючості та життєвої сили, від якої залежить добробут і достаток у господарстві.

За сюжетом, Коза спершу «вмирає», що уособлює занепад, втрати й кінець старого циклу. Після цього її «оживляють» піснями, танцями й жартами, закликаючи оновлення та нове життя. Маланка в цій сценці створює комічний безлад – перевертає все навколо, стає об’єктом добродушних жартів і втілює хаос перехідного часу. Василь, навпаки, уособлює порядок і новий початок, приймає віншування та побажання добробуту. У підсумку вся сценка через сміх, перевдягання й гру передає головну ідею свята – перехід до нового року з надією на достаток і життя.

Як давнє дійство стало благодійною подією

31 грудня маршрут Маланки у Дніпрі пролягав від простору «Спалах» через бари, ресторани та кав’ярні – аж до Успенської площі. Загалом маланкарі зупинялися у 7 локаціях, щоб заспівати пісні, показати театралізовану сценку та зібрати донати на спільну банку.

«Одразу була ідея зробили Маланку благодійною. В цій традиції маланкарів пригощають їжею, дають кошти, тож було вирішено збирати донати на основну банку і після розподілити кошти серед дніпровських волонтерів», – додала Єва.

До ходи долучалися всі охочі. Загалом зібралося близько 30 людей, серед яких була і Олександра. Дівчина говорить, що про свято до цієї події багато не знала і брала участь у маланкуванні вперше. За її словами, навіть у такий складний час для України важливо не відмовляти собі у радості та єднанні з однодумцями.

«Дуже класно, коли в твоєму рідному місті збирається така бульбашка людей і вона стає все ширше – більше таких свідомих, україномовних людей, які співають щедрівки. Це вау. Відчувається ніби повернення до того, чого ми ніколи не мали».

Під час Маланки вдалось зібрати 28 350 грн, їх вже розподілили по 10 зборах дніпровських волонтерів. Організаторка Єва Біліченко зізнається, що після маланкування відчувала ейфорію й мріє, аби це свято стало для Дніпра щорічним – так само, як і інші традиційні дійства. Зокрема, хода звіздарів, яку разом з іншими ініціативними містянами планують провести вже наступного року.