З Дніпра – у світовий топ кінетичного мистецтва: подружжя Кузнєцових

Митці з Дніпра увійшли до світового рейтингу Top 35 Kinetic Art Influencers 2025 за версією FeedSpot. Валерій Кузнєцов та Олександр Чикуров потрапили до переліку разом із колекцією кінетичних скульптур Endless Movement, створеною у студії Smith & Winken.

Endless Movement – спільний проєкт Кузнєцова та Чикурова. Водночас уже майже 40 років Валерій працює у творчому тандемі з дружиною Катериною Кузнєцовою – саме з цього партнерства починається більшість його мистецьких історій. 

Проєкти подружжя побували чи не в кожному куточку світу, у рідному Дніпрі про цих митців пишуть не так часто. У матеріалі ми розповідаємо про шлях Кузнєцових у мистецтві, їхню роботу з нетривіальними матеріалами, інсталяції в Дніпрі та за кордоном, а також про те, чому родина не полишає рідне місто.

Що таке кінетичне мистецтво Endless Movement?

Кінетичне мистецтво, або кінетизм, – це напрям сучасного модернізму, що використовує так звані мобілі: об’єкти та пристрої, які приводяться в рух вітром, водою, електрикою, силами магнетизму або іншими фізичними чинниками.

Endless Movement, або в перекладі «Нескінченний рух», – це лімітована колекція кінетичних скульптур, яка наразі налічує 24 об’єкти. Її автори – Валерій Кузнецов та Олександр Чикуров – прагнуть показати красу звичного світу з нової точки зору. Через поєднання знайомих матеріалів і законів фізики вони пропонують несподіваний погляд на взаємодію механіки та біоніки, демонструючи красу вічного руху та взаємозв’язків.

Зрештою, митці нагадують: кожна людина є у певному сенсі механізмом – так само як і наша планета та весь Всесвіт.

З 2021 року роботи Endless Movement були представлені у різних куточках світу, зокрема в Італії, Нідерландах, Франції, Швеції, ОАЕ та інших країнах. У рейтингу FeedSpot студія Smith & Winken посіла 28-ме місце серед 35 найвидатніших світових митців кінетичного мистецтва, що стало важливим міжнародним визнанням для авторів з Дніпра

 

Подружжя Кузнєцових 

Кінетичне мистецтво є лише одним із напрямів, з якими працює Валерій Кузнєцов. Уже майже 40 років у всіх його творчих проєктах бере участь дружина Катерина – як повноцінна спів­авторка та партнерка. Разом подружжя Кузнєцових сформувало впізнавану мистецьку мову, що поєднує експеримент, дизайн і роботу з матеріалом.

За їхніми плечима – досвід реалізації проєктів різного масштабу: від промислового дизайну до інсталяцій, артоб’єктів і скульптур. У 1993 році Кузнєцови заснували власну студію decorkuznetsov, яка стала платформою для поєднання функціонального дизайну та художніх пошуків.

Окреме місце у творчості митців посідає робота з матеріалами. Один із найвпізнаваніших – етиленвінілацетат, синтетичний матеріал, що є побічним продуктом взуттєвого виробництва, зокрема залишками після виготовлення шльопок. Понад 15 років тому на одному з виробництв Кузнєцови звернули увагу на яскраві відходи, які стали відправною точкою для нових експериментів.

«Ми так вчепилися за них. Нам сказали, що це відходи, і дозволили купити», – згадує Катерина Кузнєцова. За її словами, спочатку мішок із матеріалом довго лежав без застосування, аж поки не з’явилася ідея плести, крутити й в’язати вузли. Саме так народилися форми, за якими сьогодні Кузнєцових впізнають у світі. 

«Спочатку ми просто робили з цього матеріалу щось для себе. Оформлювали ним інші інсталяції з інших матеріалів», – розповідають митці.

З часом ентіті, як етиленвінілацетат називають самі Кузнєцови, став однією з їхніх візитівок. Його використовують у різних форматах – від артоб’єктів і дизайну до прикрас та елементів одягу. Попри роки роботи з одним матеріалом, він не втрачає для них актуальності. 

«Я постійно його переосмислюю. Це як мій пластилін», – говорить Валерій Кузнєцов.

Ентіті у Дніпрі та інші роботи 

Цього літа Кузнєцови «вбрали» у червоне Дніпровський художній музей. Поверхи та вхід до закладу прикрасила інсталяція «Червона річка» – візуальний образ артерії, що нагадує про війну, пам’ять, кров і втрати. Світлини інсталяції широко поширили місцеві та національні медіа.

У міському просторі Дніпра роботи Кузнєцових можна побачити і просто неба. Зокрема, на вулиці Яворницького, біля трамвайної зупинки першого маршруту, розміщена інсталяція з полірованої сталі. Її поява стала частиною реконструкції вулиці перед входом до парку Шевченка.

Ідею встановлення артоб’єкта запропонував архітектор Вадим Милостюк, залучений до проєкту оновлення простору. Водночас сама концепція «вузлів» на той момент ще не існувала – її згодом розробило подружжя Кузнєцових, експериментуючи з етиленвінілацетатом.

«Ми його крутили в руках, закручували, зав’язували. І вийшли ось такі вузли, які сподобались», – розповідає Катерина Кузнєцова. Створені митцями скульптури органічно доповнили оновлену вулицю Яворницького. «Мені подобається, як вони виглядають у темний час. Видають дуже красиві бліки», – додає Валерій Кузнєцов.

Кілька місяців тому у центрі «Менора» з’явилася ще одна робота Кузнєцових – інсталяція «Серце України». Її форма уособлює живе серце країни – спільний пульс усіх українців, синергію дій і ціннісно орієнтоване лідерство. Світлову частину інсталяції реалізувала інша дніпровська компанія Expolight.

Ще раніше, до початку повномасштабного вторгнення, у місті на Кельнському бульварі була розташована Читальна арка – простір для буккросингу, над яким також працювали Кузнєцови для Фундації Влади Брусіловської. 

У межах цієї співпраці Катерина та Валерій створювали й автономні ігрові модулі CUBA BUBA для дитячих лікарень. Такі об’єкти з’явилися у кількох медичних закладах Дніпра та були покликані зменшити емоційне навантаження на дітей, які проходять лікування.

Виставки світом та любов до Дніпра

З початку повномасштабного вторгнення Кузнєцови не припиняли свою роботу. Значна частина процесів відбувалася дистанційно: ескізи, візуалізації та просторові рішення створювалися онлайн, тоді як фізичне виробництво залишалося вдома – у Дніпрі.

Від 24 лютого 2022 року роботи Кузнєцових, у тому числі – ті, що були зроблені Валерієм разом з Олександром Чикуровим, були представлені у Сінгапурі, Дубаї, Австрії, Нідерландах, Швеції, Франції, Бельгії, Швейцарії та інших містах світу. При цьому кожен артоб’єкт вирушав за кордон саме з Дніпра. «Все створюється у Дніпрі та везеться за кордон. Шукаємо перевізника – і поїхали», – пояснюють митці.

Попри регулярні обстріли, залишати рідне місто вони не планують. «Не можна жити в розрусі. Ми повинні працювати», – говорить Катерина.

Валерій Кузнєцов пояснює цю позицію майже філософськи: «Куди їхати навіщо? Тіло своє зберегти? Так воно не відіграє особливої ролі. Тут же грає роль не тіло живе, а щоб це тіло та енергія жила. А якщо тіло та енергія не живе, то навіщо нам тіло?..».

Сьогодні роботи студії decorkuznetsov зберігаються в колекції музею Рітвельда в Амстердамі, а також у приватних колекціях у США, Великобританії, Бельгії, Польщі, Італії, Фінляндії, Німеччині, Португалії та інших країнах світу. Самі ж Кузнєцови мріють більше створювати для Дніпра та України, у цьому вбачають свій внесок у розвиток місцевого мистецтва.