«Я хоча б буду не один»: як люди покидають свої домівки, але з собою рятують тварин

Нині з 40 населених пунктів Синельниківського району нашого регіону триває примусова евакуація. Як повідомляли у Дніпровській ОВА, за місяць разом із батьками або законними представниками вивезли понад 1270 дітей. 

Покидаючи домівки через обстріли, люди намагаються забрати із собою й домашніх тварин. Частину чотирилапих до транзитних центрів доставляють військові та волонтери, звідки їх згодом передають до притулків або знаходять нові родини.

Про те, як тварини потрапляють до транзитних центрів і як для них шукають нові домівки, розповіла працівниця Благодійного фонду «Карітас Маріуполь» Анастасія Олех. Вона сама є переселенкою: з рідного Маріуполя жінка виїжджала разом із родиною, двома котами та собакою, провозячи тварин через десятки блокпостів і змінюючи не одну тимчасову домівку.

Як тварини потрапляють до транзитного центру

Транзитний центр у Павлограді вже приймає людей, які виїжджають із прифронтових територій. Тут команда БФ «Карітас Маріуполь» допомагає переселенцям і водночас часто стикається з питаннями, пов’язаними з домашніми тваринами, яких люди вивозять подалі від війни.

«До нас тварини потрапляють або разом із господарями, або так: волонтери їхали, побачили тварину, була можливість її забрати – і привезли. Тоді ми починаємо її підгодовувати», – розповідає працівниця фонду Анастасія Олех.

Евакуація з тваринами: обмеження і складнощі

Евакуаційні групи не відмовляють людям, які хочуть виїхати зі своїми чотирилапими, але є обмеження. Зазвичай у машину можна взяти одну або дві невеликі тварини. Великих собак часто доводиться залишати.

«Я особисто знала людей, які виїжджали з Покровського району і просили прилаштувати їхнього алабая. Але ніхто не зміг допомогти, тому собаку просто відв’язали…», – згадує Анастасія.

На початку грудня 2025 року до Павлограда евакуювали жінку з Межівської громади, яка привезла із собою близько десятка цуценят і кошенят. Великих собак вона змушена була залишити вдома.

Чому тварин не можуть утримувати в транзитному центрі

Перетримувати тварин у транзитному центрі можливості немає. Влітку з міркувань безпеки котів і собак довелося б тримати в клітках, а взимку – розміщувати в приміщеннях разом із дорослими та дітьми, але це не гігієнічно. 

Відправити тварин до притулків також не завжди можливо, розповідає Анастасія. Бо більшість із них переповнені. До того ж волонтери зазвичай просять, аби тварини були щеплені хоча б від чумки.

Як тваринам знаходять нові родини

Попри складнощі, для цуценят і двох кошенят, яких привезла жінка з Межівської громади, нові родини знайшли швидко. Приблизно протягом чотирьох днів людей приходили й забирали тварин. Дехто з них був переселенцем, який вирішив залишитися в Павлограді, інші – місцевими жителями.

Анастасія Олех каже, що мотивація людей часто вражає.

«Щоб утекти від самотності, люди беруть тваринку. Один чоловік нам так і сказав: «Хоча б я буду не один». Коли людина літня – переживати евакуацію набагато складніше. Вона сидить у транзитному центрі, дороги назад немає, вона почувається самотньою. І для неї забрати тваринку – це ніби знайти рідну душу», – розповідає вона.

Тварини, які приходять самі

Буває і так, що тварини самі «прибиваються» до шелтерів і вже там знаходять нових власників. Двоє чотирилапих у результаті оселилися у працівників «Карітас Маріуполь».

«Коли транзитний пункт у Павлограді тільки починав роботу, до нас у Першотравенському парку прибилася собака. Виявилося, що вона вагітна. Жуля народила вісім цуценят, яких забрали волонтери. Вона й досі живе на транзитному пункті в Павлограді, бо коли ми переїжджали з Шахтарського, то не могли її залишити. Зрештою, транзитний центр став для Жулі другою домівкою», – розповідає Анастасія.

Також нову домівку знайшов кіт Персик, якого забрав один із колег фонду.

Головна проблема після евакуації – житло

Після виїзду подалі від війни переселенці з тваринами стикаються з труднощами під час пошуку житла. Більшість орендодавців не погоджуються здавати помешкання людям із котами чи собаками або суттєво підвищують ціну.

«Дехто залишається до останнього в зоні небезпеки, бо не хоче покидати своїх улюбленців. А знайти житло у Дніпрі чи інших містах, куди впускають із тваринами, дуже складно», – говорить Анастасія.

У «Карітас Маріуполь» наголошують: люди не забирають тварин із собою з легковажності. Для багатьох коти й собаки – це члени родини та єдине нагадування про дім і мирне життя, яке довелося залишити.

Придивіться до цих тварин

Волонтери «Карітас Маріуполь» час від часу привозять до транзитних центрів тваринок, яких вдається врятувати з зони евакуації. Про них вони пишуть у своїх соцмережах. Якщо у вас буде бажання взяти пухнастиків до себе – стежити за новинами можна на сторінці Благодійного фонду у фейсбуці. Для тих, хто бажає допомогти волонтерам, є окремий розділ на сайті організації.