«Спорт – це сфера, де результат не одразу». Інтерв’ю з Олексієм Марковим

Минулого тижня 7-річний дніпрянин Мирон Нетребка став Чемпіоном світу з шахового бліцу. А нещодавно хлопчик взяв золото на Чемпіонаті Європи. Юний спортсмен є вихованцем Федерації шахів Дніпра, а вибудовувати карʼєру йому допомагає спонсор з бізнес-спільноти Inspira. Без інвесторів молодими талантам не пробитись до високих показників. 

Чому? А також про проблеми шахістів та футболістів Дніпровщини, важливість спорту для дитини та проблеми спортивної інфраструктури міста та регіону – в інтервʼю нам розповів Олексій Марков. 

До речі, Дніпровщина – третя у медальному заліку у грі в шахи за 2024 рік. Так само і по футбольних показниках. 

Коротка довідка про Олексія Маркова

Олексій Марков з 2018 року очолює Федерацію шахів Дніпра, з 2020-го також і обласну. Є віцепрезидентом Федерації шахів України, головою Асоціації футболу Дніпровщини. 

Також Олексій очолює футзальну команду «AM-ESTATE», команди 40+ ФК «Дніпро».

Я один раз грав з Мироном у шахи та більше не хочу 

Чесно кажучи, хочу, щоб у мене в памʼяті залишилась саме ця партія – коли я його обіграв.

Бо сьогодні Мирон уже впевнено перемагає гравців мого рівня.

Мирон – дуже талановитий хлопець. І мені приємно, що я встиг зіграти з ним до того, як він став чемпіоном світу.

Розвиток чемпіона лягає на плечі родини

Щоб дитина досягла результату – у будь-якому виді спорту – потрібна система.

Треба багато грошей, щоб розвивати свою дитину майже у будь-якому виді спорту. Оплата тренеру, спорядження, участь у чемпіонатах – все це кошти. Банально якщо у вас вдома є спортсмен, він може не досягнути чемпіонських показників, бо треба багато грошей для його розвитку. 

Наприклад, Мирон Нетребка. Я знайшов спонсора, який погодився інвестувати у його професійний розвиток, щоб він став чемпіоном. І це фантастичний приклад того, як може розвиватись кар’єра. Це не разова допомога, а участь у формуванні карʼєри. Тут працюють усі разом: батьки, тренер, Федерація, меценат. І саме так з’являється результат.

У шахів у Дніпрі – одна з найсильніших бізнес-підтримок у місті

Це факт.

Ми зібрали навколо Федерації бізнес-спільноту, яка вірить у розвиток. Люди бачать, що ми не просто просимо про допомогу – ми показуємо, куди йдуть кошти і що вони дають.

У результаті – маємо перемоги. Мирон – не єдиний приклад. Ми впевнено тримаємось у топі за підсумками року.

І я дуже вдячний усім, хто підтримує нас – системно, а не «раз на турнір». 

Молодь не знає, куди вона може прийти у своїх спортивних здобутках

У нас загалом в Україні відсутня чітка система розвитку спорту.

Чим тобі допоможе заняття спортом, що ти отримаєш, якщо будеш займатись та досягати успіхів?  Куди приведе тебе карʼєра? Молодь разом з батьками рухається навмання. 

Тим більше, через низьку популяризацію спорту багато батьків примушують свою дитину чимось займатись. Звісно, є випадки як у Мирона – коли дитина фанатіє від цього. Але є діти, яких змушують займатись спортом «для галочки».

А якби була зрозуміла програма – це б дало зовсім інший ефект. І результат, і мотивацію, і довіру до процесу.

Мене тригерить… 

Що майже немає нормального інвестування в спортивну інфраструктуру та розвиток спорту. 

Для мене як для бізнесмена головне – мета та стратегія, куди ми рухаємось. Я навіть не можу казати про місто та область, тому що здається в Україні немає особливої стратегії в спорті. І це найголовніше. Тому що сьогодні йдеш в одному напрямку, завтра – в іншому. Немає глобальної координації діяльності з усіма напрямками.

Кожен робить все, що він хоче. Немає інвестицій, немає інфраструктури. Фінансування здійснюється за залишковим принципом.

У Дніпрі є єдиний стадіон для проведення футбольних турнірів

І там графік розписаний наперед (йдеться про стадіон Олімпійські резерви, проспект Богдана Хмельницького, 29-д – Прим. Авт.).

Він єдиний у тому вигляді, в якому мають бути всі міські та обласні стадіоні. На інших майданчиках буває таке штучне покриття, що діти просто отримують травми. 

Сподіваюсь, що у найближчий рік зробимо 1-2 стадіони

Один розглядаємо на Комунарі. До кінця року плануємо там перестелити штучний газон. І ще хочемо 1-2 нові стадіоні до закінчення війни та стільки ж після. 

Має бути спортивна інфраструктура, щоб було де тренуватись.

Якщо говорити про шахи, то тут простіше. Можна сісти позайматись з дитиною онлайн або у будь-якому приміщенні. Нещодавно закупили новий інвентар: замість паперових роздруківок шахматної дошки – у всіх деревʼяні шахівниці та електронні годинники.

Зараз у шаховому клубі йде ремонт: домовились з містом, що воно оплачує всі роботи, а Федерація – меблі та обладнання. Сподіваюсь, що до кінця травня закінчиться ремонт – і нас буде повністю новий шаховий клуб.

Дуже багато талановитих дітей поїхало за кордон

Частина наших сильних спортсменів зараз за кордоном – і вже виступають за інші країни. Як це позначиться на майбутньому – повернуться вони чи залишаться там – зрозуміємо після закінчення війни.  

З позитивного – у футболі через війну поїхало багато легіонерів, у наших хлопців є шанс показати себе.

Є такий баланс у цьому всьому, але напевно від від’їзду найкращих гравців все ж більше негативу, ніж позитиву.

Моя мрія – щоб усі діти пів року позаймались шахами

Жодна гра не дає стільки розвитку для мозку – як шахи.

Не обов’язково ставати спортсменом. Але гра вчить мислити. Це стратегія, планування, терпіння. Ідеально, якби в школі викладали шахи один семестр. Цього достатньо, щоб зацікавити. Далі – хто захоче, залишиться.

Наприклад, я вже не займаюсь шахами з тренером. Але між робочими задачами роблю перерви та граю. 

Не всі діти мають стати професійними спортсменами

Але вони мають любити займатись спортом. 

Зараз усі батьки намагаються віддати дитину на різні напрямки. Це дуже позитивний тренд. Для нас – як для очільників спортивних напрямків – потрібно зробити умови, щоб діти хотіли займатись спортом. Щоб це не була важка робота. 

Моя думка? Кожна школа має навчити любити вчитись – як і любити займатись спортом.

Ми на третьому місці після Львову та Києва 

(Йдеться про показники у шахах – Прим. Авт.). 

І тут об’єктивні причини, які на зараз подолати не зможемо. Тому що Львів історично завжди мав найкращих шахістів, які там проживали. Після початку війни багато гравців переїхали саме у західні регіони. А у тій же столиці завжди було більше грошей та можливостей для розвитку. Тому і результати такі.

Хоча раніше у медальному заліку наші спортсмени були і на десятому, і на нижчих місцях. Зараз стабільно на третьому. А щоб догнати Федерацію Львову – потрібно вдвічі вирости. 

З футболу ми теж десь на третьому місці, якщо брати за основу кількість команд та кількість дітей, які займаються грою. Тут теж нам поки не конкурувати з Львівщиною. 

Але я сподіваюсь, коли війна закінчиться, ми будемо мати стратегію, як вийти на першу позицію.

Стратегія – це ключ. І для спонсорів, і для команди

Ми працюємо не «від події до події». Є план, стратегія, бачення. Це бачать і меценати. Коли люди розуміють, що їхня підтримка йде на реальні речі – вони готові допомагати.

Саме завдяки цьому у нас виходить іноді навіть більше, ніж ми планували.

До нас приїздили колеги з Федерації шахів України, питали, як ми це робимо. Звертались і з інших регіонів. Ми ділимось досвідом – бо хочемо, щоб система працювала не тільки тут, а й по всій країні.

Спорт – це частина життя, без якої людина не може існувати

І війна не може бути виправданням для когось. 

Повномасштабне вторгнення триває вже понад три роки. Ми повинні робити все, як раніше, а навіть і краще. Сподіваюсь, що закінчення війни близько, тобі треба буде відновлювати все – слід готуватись до цих кроків.

Ніхто не знає людину, яка жодного разу не програвала

Усі спортсмени, щоб стати великими, програвали. 

Але після програшу вставали – і потім робили щось інше краще, щоб повернутись та вже виграти. Програші роблять нас сильнішими. Завжди перемагати ти не зможеш. Треба приймати цей удар та рухатись далі.

Я залишаюсь у Дніпрі. Бо тут мій дім

Моя родина тут. Діти – тут. Я не хочу їхати. Я хочу будувати.

І коли немає зовнішнього виклику – ставлю собі внутрішній: як покращити те, що вже є.

Спорт – це сфера, де результат не одразу. Але якщо є ціль – ти до неї дійдеш.