Прожите

Пошуки Елеонори. Чотирьох рідних єврейки стратили у Дніпрі неподалік Ботанічного саду

Про трагедію Голокосту, яка торкнулась нашого міста. 

На початку жовтня 1941 року тодішній Дніпропетровськ став місцем однієї з найбільших трагедій єврейського народу під час Голокосту. У звітах, зокрема, представлених на Нюрнберзькому процесі 1947 року, зазначається, що  «11 000 жінок, дітей і старих були розстріляні або закопані живцем у величезному яру біля Транспортного інституту». 

Згідно з даними 1939 року, в Дніпропетровській області проживало близько 130 тисяч осіб, які визначали себе як євреї, з них 89 тисяч  – у Дніпрі. За підрахунками музею та інших дослідників, загальна кількість жертв Голокосту в області становить близько 30-35 тисяч людей. 

У цьому тексті ми розкажемо історію родини Елеонори Іоффе, яка шукала дані про своїх родичів. Виявилось, їх вбили у 1941 році саме у нашому місті. 

Масові злочини

У протоколах допитів згадується про наказ (дата його, не відома, оскільки масові вбивства євреїв розпочалися з 25 серпня 1941  – дата окупації міста гітлерівцями – Прим. Авт.) зібрати євреїв біля будівлі на проспекті Яворницького 52 (тоді Карла Маркса – Прим. Авт.). Звідти під посиленим конвоєм людей відправляли до яру біля Транспортного інституту (зараз – Дніпровський інститут інфраструктури і транспорту) в район Червоноповстанської балки (нині – Довга балка ). У свідченнях очевидців зазначається, що жертви були розстріляні або закопані, а фашисти знущалися навіть над немовлятами.

Пошуки Елеонори. Чотирьох рідних єврейки стратили у Дніпрі неподалік Ботанічного саду
У дніпровському Музеї памʼяті Голокосту. Джерело: Суспільне Дніпро

«Гітлерівські мерзотники виривали з рук батьків немовлят і закопували їх живцем», – згадується в документах.

Однак, антисемітизм не закінчився з приходом радянських військ. Як пише у журналі «Ейнікайт» С. Артенберг, ті євреї, що вижили та повернулися в Дніпропетровськ, стикнулися з його новою хвилею. У 1947 році понад пів сотні єврейських сімей змушені були переїхати на Дальній Схід – до Росії. А точніше – до міста Біробіджан (столиця Єврейської Автономної області з 1928 року  – Прим. авт.) через відмову українців повернути їм квартири та майно.

Пошуки Елеонори. Чотирьох рідних єврейки стратили у Дніпрі неподалік Ботанічного саду
Виявлені братські могили. Джерело: архіви Фонду ДАДО

Історія родини Іоффе

56-річна Елеонора Іоффе мешкає у Німеччині. Вона – єврейка. Тема Голокосту в її родині була табуйована. В дитинстві від дідуся та бабусі чула багато різних сімейних історій, але все, що стосувалося війни чи повоєнного періоду, – було під забороною. 

«Лише згодом, коли стала соціальним педагогом і психологом, мене зацікавила тема трансгенераційної передачі – несвідомого передавання досвіду, травм і пам’яті від одного покоління до іншого. Це поняття активно досліджувалося після виходу документального фільму «Шоа» (стрічка режисера Клода Ланзмана 1985 року, присвячена Голокосту  – Прим. авт.). Мені захотілося зрозуміти, що приховується за цими “білими плямами” у біографії моєї родини».

Пошуки Елеонори. Чотирьох рідних єврейки стратили у Дніпрі неподалік Ботанічного саду
Елеонора Іоффе. Джерело: з особистого архіву жінки

У 2022 році Елеонора почала досліджувати сімейну історію за допомогою ДНК-тестів і архівів. Вона хотіла розкрити таємниці й знайти членів великої родини, які були розкидані світом. Ці пошуки привели її до неочікуваних, а місцями – і трагічних відкриттів. 

«Так я дізналася, що частина нашої родини по лінії загиблої прабабусі Хани Іти Шац емігрувала до Ізраїлю, Англії та Америки. Саме вони повідали, що коріння моїх прабабусі-дідуся, а потім відповідно і мого дідуся, його сестри веде до Дніпра. Мій далекий родич з Ізраїлю Єхецкель Шаб, як виявилося, дуже активно займається дослідженням нашого родоводу вже понад 10 років», – каже Елеонора.

Єхецкель шукав пращурів через Музей у «Менорі», цифрові архіви і навіть – деякі закриті спільноти у фейсбуці. Він все розповів Елеонорі. Виявилось, що її прадід, Лазар Іоффе, походив із великої династії равинів, які мали свої корені у Литві, Празі, Волині, а ще раніше – в Італії, Болоньї та Франції. Сім’я Іоффе була відома своїм впливом у єврейських громадах. Родичі жили поруч одне з одним, як це було звично для того часу.

Пошуки Елеонори. Чотирьох рідних єврейки стратили у Дніпрі неподалік Ботанічного саду
Мойсей Іоффе. Джерело: з особистих джерел родини

До Другої світової війни частина родини Іоффе залишалась у тодішньому Дніпропетровську. У 1941 році, з початком війни, їхній син Мойсей разом із сім’єю був евакуйований із міста до Саратова. Разом із ним виїхали його дружина, двоє дітей, а також племінники. Однак 14-річний племінник Льоня не витримав розлуки з матір’ю Вірою й повернувся назад до Дніпропетровська.

Так завдяки своїм рідним, які теж досліджували долі їх предків, Елеонора дізналась, що 13 жовтня 1941 частину великої родини розстріляли у балці (ймовірніше за все Довгій, що в районі Ботанічного саду на проспекті Науки – Прим. Авт.). Загинули прабабуся Хан Іта Шац, прадід – Лазар Шац, їхня донька Віра, а також син Льоня, який втік з евакопотяга.

Пошуки Елеонори. Чотирьох рідних єврейки стратили у Дніпрі неподалік Ботанічного саду
Віра Маневич загинула внаслідок масових розстрілів євреїв 13 жовтня 1941 року. Джерело: з архіву родини Іоффе
Пошуки Елеонори. Чотирьох рідних єврейки стратили у Дніпрі неподалік Ботанічного саду
Довга балка у Дніпрі. Джерело: Вікіпедія

Дім був зруйнований вибухом. Після війни Мойсей Лазарович повернувся до Дніпропетровська, сподіваючись знайти рідних. Однак там його не чекали. Люди, які зайняли будинок, де жили кілька сімей – родини Мойсея та його сестри Віри, а також їхні батьки – зустріли чоловіка зі словами «Жид повернувся». 

«Дідусю стало так погано вмить, що сусідам довелося викликати «швидку» – схопило серце», – говорить Елеонора. Ці обставини змусили його повернутися назад у Росію, і Мойсей більше ніколи не хотів відвідувати рідне місто. Іоффе залишився жити в Саратові, де працював на авіаційному заводі до пенсії. Його дружина народила ще трьох дітей, разом вони виховали п’ятьох нащадків.

Пошуки нащадків

Останні роки Елеонора Іоффе, онука Мойсея, присвятила своє життя дослідженню родинної історії. 

«Я відчувала, що повинна знайти правду, навіть якщо вона болюча», – каже Елеонора. Завдяки її зусиллям вдалося знайти далекі гілки родини, які емігрували до Ізраїлю, США та інших країн.

Пошуки Елеонори. Чотирьох рідних єврейки стратили у Дніпрі неподалік Ботанічного саду
Виявлені братські могили у ботсаду Дніпра. Джерело: архіви Фонду ДАДО

Жінка почала відновлювати родовід для того, щоб наголосити своїм дітям та онукам на важливості самоідентифікації. Вона працювала над створенням родинного архіву, де зберігаються фотографії, листи та документи, що розповідають історію її предків.

«Це дає змогу зрозуміти, хто я, яке моє призначення, які добрі справи та яку користь можу принести людству. Самоідентифікація не має нічого спільного з націоналізмом чи шовінізмом – вона про усвідомлення себе як особистості. Я певна, що чим більше ми приділятимемо уваги самоідентифікації, інтегруючи її в освіту та виховання, тим менше буде підстав для того, щоб люди намагалися принизити, образити чи зашкодити іншим. І таким чином лише утвердити своє власне “я”».

Елеонора має намір продовжувати дослідження трагедії родини Шац-Іоффе та пошуки нащадків членів родини, які вціліли у Голокост.

Пошуки Елеонори. Чотирьох рідних єврейки стратили у Дніпрі неподалік Ботанічного саду
Оголошення, які поширювали німецькі загарбники під час окупації. Джерело: Радіо Свобода

Пам’ять про загиблих

Лише на початку 2000-х років з ініціативи активістів дніпровської єврейської громади з’явився ще один пам’ятник, на якому закарбована і означена трагедія єврейського народу. Восени, у дні розстрілів 13-14 жовтня, біля нього традиційно збираються, аби вшанувати жертв Голокосту. 

14 жовтня 2001 року, до 60-річчя розстрілу євреїв, тут відкрили новий пам’ятник, встановлений на первісному місці загибелі людей. Після зустрічі її учасники вирушили назад дорогою смерті, вже від Ботанічного саду до ЦУМу, на будівлі якого відкрили меморіальну дошку, позначивши місце збору євреїв в жовтні 1941-го.

Пошуки Елеонори. Чотирьох рідних єврейки стратили у Дніпрі неподалік Ботанічного саду
Пам’ятник євреям, розстріляним 13-14 жовтня 1941 р. поблизу парку імені Ю. Гагаріна. Джерело: uamoderna.com

Мацева (надгробок над єврейським похованням у вигляді вертикальної стели, на якій нанесена епітафія та рельєфне зображення – Прим. Авт.) і меморіальна дошка створені за ескізами єврейського скульптора та члена правління єврейської громади Дніпра Аркадія Шміста. Саме він стояв у витоків відродження єврейської громади у нашому місті в кінці 80-х років ХХ століття.

Незадовго до початку повномасштабного вторгнення Росії, в жовтні 2021 року, Єврейська громада Дніпра представила проєкт майбутнього меморіального комплексу, який планують встановити у Дніпрі на місці розстрілів. Автор проєкту – відомий дніпровський архітектор Олександр Сорін, автор комплексу «Менора». 

За словами директора єврейської громади Дніпра Зеліга Бреза, комплекс мали створити впродовж 2022 року. Він за планом мав 11 тисяч ніш на честь кожного із загиблих. Крім того, тут планували увічнені 4200 імен жертв, які вдалося встановити.

Пошуки Елеонори. Чотирьох рідних єврейки стратили у Дніпрі неподалік Ботанічного саду
Проєкт Меморіального комплексу Жертвам нацизму. Фото надане Олександром Соріним
Завантажити ще...