Памʼять та ідентичність як мішень: як Росія руйнує пам’ятки Дніпровщини

Під ворожими ударами опиняється і те, що формує нашу пам’ять та ідентичність – культура України. Від початку повномасштабного вторгнення Росія пошкодила або зруйнувала понад 1600 пам’яток культурної спадщини та майже 2,5 тисячі об’єктів культури. Про це повідомила віцепрем’єрка з гуманітарної політики та міністерка культури України Тетяна Бережна. Сотні з них – знищені повністю.

На Дніпровщині ворог б’є по місцях, де ще донедавна вирувало культурне життя: палацах, цирках, храмах, будівлях із багаторічною історією. Кривий Ріг, Павлоград, Синельникове – міста, де разом із уламками скла та бетону зникають сцени, мозаїки, зали, серед яких зростали покоління. У цьому матеріалі згадуємо памʼятні місця, які стали мішенню для РФ.

Під ударом залізничне серце Синельникового

Синельникове – місто, яке десятиліттями розвивалося навколо залізниці. Тут розташований один із ключових транспортних вузлів Дніпровщини, що з’єднує різні напрямки та формує логістику області.

«Станція «Синельникове-1» є об’єктом культурної спадщини з відповідним номером у державному реєстрі. Це пам’ятка архітектури XIX–XX століття, центральна будівля міста, яку одразу помічають гості», – зазначає представниця управління культури обласної держадміністрації.

У серпні 2025 року станція потрапила під російський обстріл. Удар зруйнував залізничний вузол та будівлю вокзалу. Через атаку частину рейсів скасували, інші – змінювали маршрути. Ураження станції – це не лише про інфраструктуру. Для Синельникового вокзал завжди був частиною його ідентичності, символом історії та міського розвитку.

 

Криворізький цирк

Державний цирк у Кривому Розі відкрили у 1970 році. Відтоді десятиліттями він був місцем, куди приходили родинами – на вистави, концерти, святкові шоу.

«Будівля цікава сама по собі, хоча не є унікальною з архітектурної чи культурної точки зору, адже це типовий проєкт. Водночас вона була справжнім культурним магнітом і залишила дитячі спогади багатьом. Це був свого роду культурний центр, навіть дитячий, адже тоді в місті не було багато парків з атракціонами, куди діти могли піти», – говорить Олег, мешканець та знавець Кривого Рогу.

Проєкт цирку розробили ще у 1960-х. Подібні споруди з’явилися лише в кількох великих містах: у Харкові, Луганську та Донецьку. Простора зала на кілька тисяч місць дозволяла проводити не лише циркові виступи, а й концерти та інші масові події. Навіть під час повномасштабної війни будівля продовжила працювати. Все змінив обстріл 4 вересня 2024 року. Росія пошкодила фасад, вибила вікна, зруйнувала частину внутрішніх конструкцій.

Палац молоді та студентів Кривого Рогу

Палац молоді та студентів – культурний центр Кривого Рогу, який сформувався вже у новому тисячолітті. Тут проходили концерти, фестивалі, міські події та творчі зустрічі. Після початку повномасштабної війни заклад продовжував працювати, хоча й із обмеженнями. У будівлі облаштували укриття. Восени 2024 року російський обстріл пошкодив глядацьку залу, вікна та внутрішні приміщення, частину яких вдалося відновити.

5 березня 2025 року новий удар фактично знищив результати попереднього ремонту: знову вибило вікна, пошкодило двері, дах і фасад, зруйновані внутрішні приміщення.

«Центральний» у Кривому Розі

Ще один культурний осередок Кривого Рогу – палац культури «Центральний». Відкритий у 1965 році – він десятиліттями формував мистецьке життя міста.

«Специфіка самого міста – центр розтягнуто, і для мікрорайонів потрібна своя інфраструктура, у тому числі – культурна. На північно-західному відрозі Кривого Рогу, на 144-му кварталі, збудували цей палац», – говорить криворіжець Олег.

Понад 40 років заклад розвивала заслужена працівниця культури України Олена Василевська. Тут проходили концерти, виступали відомі артисти, народжувалися фестивалі, які виходили за межі регіону – «Горизонти джазу», «Караван миру», «Мім-сесія».

Ворог не оминув і цей об’єкт – у жовтні 2024 року атака пошкодила більшість вікон, глядацьку залу, стелю та внутрішні приміщення, частину відновили. Але 5 березня 2025 року новий удар зруйнував усе, що встигли відремонтувати: пошкодив дах, фасад, двері, вибив вікна та зруйнував відновлену стелю.

Втрачена історія та знищена мозаїка Павлограда

Війна в Павлограді зруйнувала не просто будівлю – вона стерла значну частину культурної спадщини. Палац культури «Машинобудівників» десятиліттями був частиною міського простору.

Найбільша втрата – не самі стіни. Будівлю, зведену у 1974 році, прикрашали унікальні роботи українського художника-монументаліста Івана-Валентина Задорожного. Він працював у різних жанрах – від соціалістичного реалізму до українського нонконформізму, належав до покоління шістдесятників і створив у Павлограді комплекс мистецьких робіт: мозаїку з кольорового скла та цементу, розпис «Народження технічної думки», рельєф «Гімн праці», вітраж «Космічна балада», декоративні елементи «Мелодія дружби» і «Робітничий хорал». 

15 серпня 2024 року російський обстріл завдав критичних пошкоджень будівлі. Хоча раніше заклад був одним із найбільших майданчиків культурних подій Павлограда. Останніми роками потребував капітального ремонту, але навіть у такому стані залишався носієм мистецької та міської історії.

«Для нас критично, що під час військових дій страждають заклади культури. Вони не можуть функціонувати, мешканці не отримують культурних послуг, не мають можливості розвивати свої таланти, культурні простори знищуються просто», – наголошує представниця управління культури обласної держадміністрації.

Криворізький храм

Храм Першомученика і Архідиякона Стефана у Кривому Розі – приклад будівлі, яка зберігає кілька історій одночасно. Ще у 1891 році на цьому місці звели казарму для працівників рудника, згодом тут був робітничий клуб, будинок науково-технічної пропаганди з геологічним музеєм і Будинок учителя. Лише у 2001 році приміщення передали релігійній громаді, і воно стало храмом.

До повномасштабної війни будівля була активним духовним центром: щоденні богослужіння, недільна школа, робота з людьми з порушеннями слуху. У лютому 2025 року храм зруйнувала російська ракета, знищивши стіни, що простояли понад століття. 

Синельниківській будинок культури

Ще одна велика втрата Синельникового – міський будинок культури. Десятиліттями він був центром життя громади: тут працювали гуртки, студії, музичні колективи, а велика зала на понад 300 місць збирала повні ряди глядачів.

19 квітня 2024 року російська ракета влучила в будівлю, пошкодивши її та забравши життя працівниці закладу. Відтоді замість репетицій і концертів – розбиті стіни, уламки сцени й тиша.

Будівля мала понад пів століття історії та залишалася головним культурним простором міста. До обстрілу вона була у хорошому стані, з новою апаратурою, інструментами та освітленням. «Це був наш другий дім… І ми віримо, що зможемо його відновити. І він буде ще кращим», – кажуть у колективі.