Мама майже пʼять років судиться за те, щоб бачитись зі своєю донькою

Наталія Большова протягом майже п’яти років судиться з колишнім чоловіком. Не за машину, квартиру чи гроші… А за можливість бачитись зі спільною дитиною. У серпні 2020 року Олексій Большов, який на той момент вже не жив з дружиною, забрав погуляти 5-річну дівчинку і так більше її не повернув. 

З 2020 року Наталія бачила доньку лише кілька разів. Весь цей час тривають суди: вони зобов’язують Олексія дати мамі можливість бачитись з дитиною. Але чоловік жодного разу не виконав їхнє рішення. На сьогодні, говорить Наталя, навіть є докази, що дівчинку батькові вдалось викрасти завдяки ГО «Батько має право». 

Торік журналісти NGL.media випустили розслідування, де стверджували: ГО «Батько має право» причетна до викрадень 72 дітей під виглядом «захисту прав батьків». 

У нашому тексті ми розкажемо про те, як мама вже майже 5 років бореться за можливість бути з донькою. 

Народження донечки

Зі своїм немовлям Наталія та Олексій познайомились у Дніпрі. Пара проживала у Києві, але чоловік отримав контракт у дніпровській корпорації «Логос». Сюди Наталія переїхала вже з малям під серцем. І 28 квітня 2015-го у Большових народилась дівчинка.

Немовля з’явилось на світ у перинатальному центрі на Космічній. Маля було 51 сантиметрів завдовжки, вагою 3,4 кг.

«Я дивилась імена, Олексій дивився імена… Разом зупинили свій вибір на «Маші», – говорить Наталія. Невдовзі після народження у дівчинки  виявили вроджену хворобу Гіршпрунга*.

*Хвороба Гіршпрунга – це вроджена вада розвитку нижнього відділу травного тракту, за якої відсутні інтрамуральні нервові сплетення, що призводить до стійкого порушення функції кишечника.

Першу операцію дівчинці зробили у січні 2016-го, другу – у квітні того ж року. Дитині майже повністю видалили товстий кишківник. Почався довгий шлях реабілітації донечки. Невдовзі, у травні 2016 року, родина повернулась у Києві, бо в Олексія закінчився робочий контракт. 

«Я була зосереджена на реабілітації доньки після операцій. Не помічала, що чоловіка 4-5 днів на тиждень немає вдома… Не до цього було. Олексій казав, що у відрядженнях», – говорить Наталія Большова.

Як донечка пішла на поправку, Наталія повернулась на роботу. Згадує, як після декрету кар’єра стрімко пішла вгору: росло коло спілкування, додались закордонні відрядження. Мама всюди брала з собою доньку.

Втім, чоловік сприйняв успіхи дружини на роботі негативно. Почав ревнувати. 

«Олексій зламав мою робочу пошту. Посеред ночі будив та питав про переписки в пошті: а що це за чоловік, чому я йому пишу? Я пояснювала, що це співробітники компанії, працюємо разом над проєктами. На той момент Олексій тривалий час був без роботи. Цілими днями стояв чи сидів в кущах під моїм офісом, слідкував… Випитував у колег, з ким я спілкуюсь. Комусь навіть погрожував… Колеги самі мені про це розповідали». 

Попри напруження у стосунках, з донькою, говорить Наталія, чоловік спілкувався нормально. «Як про батька нічого поганого сказати про нього не можу. Єдине – він не давав Маші проявляти емоції. Якщо вона плакала, починав нервувати і змушувати  зупинитись її. Це було трохи дивно і призводило тільки до погіршення…». 

Врешті під натиском постійних ревнощів чоловіка Наталія звільнилась і заснувала власну справу. Але напруження у стосунках не зникло. 

«Вже були розмови про те, що він мене порубає та вивезе в ліс… Роз’їхались ми після одного випадку. Вночі я раптово прокинулась від того, що наді мною стояв Олексій. Десь у 20 сантиметрах…  Я сильно злякалась. Не могла зрозуміти, що він збирався робити. Попросила чоловіка зібрати речі та покинути орендовану квартиру, в якій ми жили».

 

Тієї ночі Наталя забрала в Олексія ключі від квартири. Пізніше віддала йому решту речей з оселі. Це був травень 2020 року. 

Дружина згадує, що після цього з Олексієм спілкувались нормально. Конфліктів та суперечок не було. Чоловік бачився з донькою, скільки йому хотілось. Але коли жінка попросила чоловіка подати на розлучення, той відмовився. Сказав, щоб цим займалась сама Наталія. У суді від жінки зареєстрували три позови: позов на розлучення, аліменти та визначення місця життя дитини. 

«Наприкінці липня чоловік написав, що збирається у відпустку на море. Він спитав, на скільки днів може взяти з собою Машу. Я відповіла, що на скільки вистачить ресурсів. Попросила від Олексія назву готелю, щоб перевірити на віруси (тоді була напружена епідситуація за кордоном), та країну відпочинку, щоб виписати доручення про виїзд за кордон. Олексій почав писати (це була п’ятниця – прим. Ред.), щоб я завтра (у суботу) вже привезла всі документи Маші». 

«Прогулянка» довжиною у п’ять років

Першого серпня Наталія привезла доньку на зустріч з татком. Без документів та доручень про виїзд за кордон. 

«Я б ніяк не встигла їх підготувати. Тим більше, що чоловік так і не розповів точні плани на відпочинок: країну та готель, куди збирався з донькою». 

Біля ресторану «Прага» на проспекті Академіка Глушкова в Києві мама передала доньку Олексію. Чоловік мав повернути дівчинку близько 21:00: привезти її до будинку, де дівчинка жила з мамою. 

«Ввечері близько дев’ятої я вийшла на вулицю, прочекала 15 хвилин. Нікого не було. Почала телефонувати чоловікові – він вимкнув телефон. Мама його не відповідала… У підсумку я набрала поліцію та розповіла, що чоловік взяв спільну дитину та зник зі зв’язку…». 

Тієї ночі правоохоронці не за першою адресою, але таки знайшли Олексія з донькою. Та дівчинку мамі не віддали, бо Олексій – тато. Тому мав право бути з дитиною стільки, скільки забажає, якщо немає обмежень від суду.

Відтоді місце перебування чоловіка з донькою залишались невідомими. Наталія зв’язувалась з Олексієм телефоном та поштою. Кілька разів за перші 3 місяці після викрадення він піднімав слухавку та дав мамі поговорити з дитиною. Потім – всюди заблокував колишню дружину. 

Наталія найняла адвокатів для судів. За першим рішенням, одразу отримала графік про розподілення часу з донькою: 50 % з мамою та 50 % – з татком. Але чоловік жодного разу не виконав це рішення.

«Запрошували соцслужби, служби у справах дітей, я писала заяву про допомогу в проведенні медіації. Я зверталась всюди. Всюди, куди могла дотягнутись. Телебачення, депутати, Офіс уповноваженого… Але нічого з цього не спрацювало. Олексій казав мені: «Ти побачиш дитину, коли відмовишся від батьківських прав». По-перше, законодавством не передбачена можливість відмовитися від батьківських прав, по-друге, будь-яка відмова від своїх прав і відмова від захисту прав доньки на маму позбавить нас шансу взагалі хоч колись бути разом…».  

Та за п’ять років Наталія бачила доньку лише кілька разів.

Поодинокі зустрічі з донькою

Одна з зустрічей відбулась у грудні 2020 року. Завдяки знайомим Наталії вдалось дізнатись, в яку студію на танці ходить її донька. Мама поїхала туди. 

«Олексій тримав доньку на руках. Не давав підійти. Я йшла за ними, поки Олексія з охоронцем не забрала машину. Я тримала Машу за ручку, намагалась весь час розмовляти, щоб хоч якось використати цей час з нею. В якийсь момент донька почала плакати. Вона відверталась та ховала сльозки, щоб їх не побачив батько…». 

Інший раз трапився в лютому 2023 – вперше з моменту повномасштабного вторгнення. «Уявіть, в якому стані я була, коли почалась повномасштабна війна, всюди – обстріли. Я не знаю, де моя дитина, чи у безпеці вона. Маша була оголошена в розшук. Ми її всюди шукали…».

У лютому 2023-го завдяки людям, які бачили дівчинку, вдалось зрозуміти, де вона навчається. Наталія приїхала до закладу, знайшла клас. 

«Я підійшла до доньки…. Але до мене підбігла класна керівниця, схопила Машу, розвернула від мене її… Прийшла директорка, яка говорила, що я не маю права спілкуватись з донькою». 

– У вас є рішення, де написано, що я не має права наближатись до дитини?

– Нам тато сказав. 

Директорка викликала поліцію. Весь цей час донька була поряд з Наталею в одному класі. Поки батько не прийшов та не забрав її. 

Нині дівчинка на домашньому навчанні. Батько забрав її зі школи та всіх гуртків. Наталія говорить, що Олексій з донькою проживав у Тячеві Закарпатської області, а з вересня 2024 року виїхав в невідомому напрямі і переховується в Україні. 

Чому так сталось?

У Наталії вже є понад 40 постанов держвиконавця про те, що Олексій не виконує рішень судів. 

«Заборона права керування, заборона виїзду за кордон, арешт квартири, рахунків. Все було, нічого не працювало… Поліція зобов’язана відкрити карну справу щодо невиконання рішень судів, висунути підозру, направити обвинувачення в суд, суд повинен винести рішення. У нас ось ця остання ланка не працює. На поліції все зупиняться, вона закриває справу за відсутністю складу злочину. Я можу собі хоч 50 судових рішень на стінку повісити, дивитись та милуватись. Але мені це нічого не дає, я не можу нічого добитись». 

 

Наталія говорить, що Олексій використовує адмінресурс, саме тому йому вдається уникати відповідальності. Торік з’ясувалось, що викрадення дитини – відбулось завдяки підтримці ГО «Батько має право». Коли журналісти завантажили базу, там був допис голови Олександра Швеця, який пише, що Олексій Большов – це його успішний проєкт, ділиться Наталія. 

«Наприклад, … Льоша Большов … та багато інших можуть поділитись досвідом того, що буде якщо забрати дитину.…», – написано у дописі. У цій спільноті –  багато адмінресурсу, бо є серед учасників – чоловіки і з Генеральної прокуратури, і з СБУ та інших структур…».

Прорив у судових справах стався лише у березні 2025 року. Нарешті суд зобов’язав поліцію Тячева поновити кримінальне провадження проти Олексія Большова по ст 382 ККУ – за умисне систематичне невиконання рішення суду по графіку зустрічей з Машею.

«Ми потроху добиваємось свого. Але швидкість цих змін повільна. Я не знаю, скільки буде років моїй дитині, коли вся ця тяганина закінчиться та ми зможемо бути разом…». 

Що говорять у поліції? 

Редакція «Міста і річки» склала інформаційний запит та відправила на електронну адресу ГУНП в Закарпатській області. 

Питання були такі:

На жодне з питань у ГУНП в Закарпатській області не відповіли.

У кінці відповіді – приписка: «Надати більш детальну інформацію про проведені слідчі дії та отриману в ході досудового розслідування інформацію не надається можливим, відповідно до вимог статті 222 (Недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування) Кримінального процесуального кодексу України».

Також ми написали Олексію Большову на три електронні пошти, які він вказував раніше, з проханням про коментар. Через кілька днів він відповів, але відмовився давати будь-які публічні коментарі щодо ситуації з донькою. 

Коментар адвоката Станіслава Ліфлянчика

«Ситуація доволі класична. Вона часто відбувається навпаки: коли матері забирають дітей та не віддають батькам ні під яким приводом. Тут відбулось так: мати діє у правовому полі, а батько – у фізичному світі. Забрав дитину та на правах того, що він батько, тримає у себе. Обмежуючи спілкування з мамою. 

Хоча мама, яка отримала рішення суду, може абсолютно законне право бачитись зі своєю дитиною або навіть так само забрати дитину та обмежити у правах батька…  

А насправді в цій ситуації можна, окрім татка, звинувачувати і державну систему, що має вкрай недосконалий важіль захисту прав дітей і батьків в такій ситуації. Зокрема, органи опіки та піклування, які, до речі, жодним чином себе не проявили, повинні мати можливість та волю примусово вилучати дітей до закінчення всіх тяжб та забезпечувати захист їхніх прав від подібних дій батьків.

Бо, наприклад, в цьому випадку, це пряме і грубе порушення прав дитини, а також пряме порушення прав матері. Дитина штучно позбавлення материнського піклування. Тут питання до державної системи по захисту прав дітей та батьків. Що вони зробили?».».

Адвокат Станіслав Ліфлянчик входить до Клубу «Міста та річки». Якщо у вас також є бажання підтримувати наше медіа та ділитись своїми коментарями, анонсами та історіями на сторінках видання, залишаємо посилання на підписку до спільноти. А тут ми більше розповідали про те, чим може бути корисний наш Клуб.