Як у Дніпрі працює релокований з Маріуполя університет, де більшість студентів – молодь з ТОТ

Приазовський державний технічний університет був релокований до Дніпра у 2022 році. Нині близько 60% студентів – це люди з тимчасово окупованих територій. Як дорослі, так і молодь. Тут вони не лише навчаються, а й отримують шанс на українське майбутнє, яке намагається забрати Росія.

Про те, як університет працює з молоддю та які умови вступу, – читайте в інтервʼю з Оксаною Щепкою, відповідальною секретаркою Приймальної комісії, помічницею ректора Приазовського державного технічного університету.

Довідка:
Приазовський державний технічний університет був заснований у 1930 році в Маріуполі. Після початку повномасштабного вторгнення кілька корпусів ЗВО були зруйновані, команда частково релокувалася до Дніпра. Тут університет відновив роботу на базі Дніпровської політехніки та надає можливість студентам навчатися дистанційно. Зараз університет очолює ректорка Олена Хаджинова, яка стояла біля витоків відновлення його роботи після вимушеного переміщення.

Хто навчається в університеті

Близько 60% студентів університету – це особи з тимчасово окупованих територій. До закладу звертаються як цьогорічні випускники шкіл, так і дорослі, які вирішили змінити професію або здобути додаткову освіту. Останні найчастіше обирають навчання в магістратурі.

«Серед них є ті, хто з різних особистих причин залишився в Маріуполі, хто виїхав на підконтрольну Україні територію або навіть за кордон, але всі вони зберігають зв’язок із нашим закладом і пам’ятають про нього», – розповідає Оксана Щепка.

Однією з переваг університету є можливість навчатися онлайн. Після вступу, за словами Оксани Щепки, більшість студентів переїжджає на підконтрольну територію, хоча є й такі, які виїжджають за кордон або навчаються, залишаючись на непідконтрольній території.

«Часто молоді люди вступають до університету у 17 років, а коли їм виповнюється 18, вони самостійно ухвалюють рішення виїхати з окупації. Батьки ж часто залишаються там, адже їх утримують різні обставини, наприклад необхідність доглядати за літніми родичами. Натомість молоді люди приїжджають до Дніпра і продовжують навчання тут. Сучасна українська молодь звикла до свободи, а на окупованих територіях її немає», – додає Щепка.

Як відбувається вступ: «Донбас – Україна» та «Крим – Україна»

Якщо вступник або вступниця здобули повну загальну середню освіту на тимчасово окупованій території, вони можуть вступити до університету через освітній центр «Донбас – Україна» або «Крим – Україна», який працює на базі Приазовського державного технічного університету.

Центр спрямовує таких вступників до уповноваженої школи для проходження атестації з української мови та історії України та отримання освітньої декларації. Цю процедуру можна пройти дистанційно.

Після атестації вступник або вступниця отримує освітню декларацію та подає її до університету для вступу. Далі складає співбесіду з предметів НМТ (за потреби – також дистанційно). У разі успішного проходження всіх етапів особу зараховують до університету.

Упродовж трьох місяців студент або студентка отримує атестат про повну загальну середню освіту державного зразка.

Як відбувається навчання та життя в Дніпрі

Студенти з ТОТ, як правило, навчаються на бюджетній основі. Якщо студент за результатами рейтингу не отримує академічну стипендію, але виїхав на підконтрольну Україні територію та має статус внутрішньо переміщеної особи (ВПО), він в обов’язковому порядку отримує соціальну стипендію.

«Ми надаємо всю необхідну інформаційно-консультативну підтримку абітурієнтам з ТОТ, супроводжуємо їх під час вступу та навчання, ми з ними на зв’язку 24/7», – говорить Оксана Щепка.

Студенти проживають у гуртожитку, який Приазовському державному технічному університету надала Дніпровська політехніка. Завдяки підтримці міжнародних партнерів кімнати відремонтували. Нині кожна з них облаштована всім необхідним для комфортного проживання – від меблів до великої побутової техніки.

Побут студентів є важливою складовою підтримки університетської спільноти. Належні умови проживання допомагають молоді швидше адаптуватися, створюють відчуття безпеки та стабільності й дають можливість зосередитися на навчанні та особистісному розвитку.

Хоча заняття переважно відбуваються онлайн, студенти активно долучаються до різних офлайн-заходів, нетворкінгів і культурних подій. Вони беруть участь у зустрічах зі студентською спільнотою, майстер-класах, молодіжних форумах і волонтерських ініціативах.

«Попри все, наші студенти мають можливість жити повноцінним студентським життям. Це дуже важливо для їхньої інтеграції та повернення до українського освітнього і культурного простору», – підкреслює Щепка.

Життя релокованого університету в Дніпрі

Частина корпусів університету в Маріуполі постраждала внаслідок обстрілів 2022 року. Їх відновила окупаційна влада. Нині в приміщеннях працює фейковий заклад під російським прапором.

«Колектив вірить у повернення в стіни рідного університету в Маріуполі. Водночас сьогодні ми розвиваємо університет у Дніпрі та робимо все можливе, щоб студенти мали якісну освіту і можливості для самореалізації», – говорить Оксана Щепка.

Хтось із команди виїхав за кордон, хтось – в інші міста України, але основна частина працює в Дніпрі.

«Нас дуже тепло прийняла громада Дніпра – як колектив Дніпровської політехніки, так і самі містяни. Торік викладачі та студенти університету в центрі міста, біля пам’ятника Миколі Гоголю, висадили алею тюльпанів під назвою «Вдячність, що квітне». Цей символічний жест став знаком щирої подяки громаді Дніпра за підтримку, турботу та солідарність із університетською спільнотою», – говорить Оксана Щепка.

За її словами, головна мета сьогодні – завоювати довіру студентів, щоб молодь обирала здобувати освіту саме в Україні та пов’язувала своє майбутнє з державою. Адже університет існує там, де є його студенти, викладачі та спільнота. Сьогодні він розвивається у Дніпрі, створюючи нові можливості для молоді, водночас зберігаючи пам’ять про Маріуполь і віру в повернення. Саме поєднання цієї пам’яті, стійкості та прагнення до розвитку формує нову сторінку його історії, підсумовує Оксана Щепка.