Як світ змінює уявлення про безпеку, а архітектура підлаштовується

На правах реклами.

Про Євгена Боровського

Євген Боровський – засновник і СЕО компанії «СТРОБОР», яка спеціалізується на управлінні будівництвом і складних інженерних рішеннях. У центрі підходу компанії – цілісна система: конструктив, інженерія, сценарії використання простору та відповідальність за результат у довгій перспективі.

Глибоке вивчення теми захисних кімнат для команди СТРОБОР стало логічним продовженням роботи з житловими об’єктами в умовах війни. Команда розглядає міжнародний досвід, чинні нормативи та реальні сценарії перебування людей у замкнених просторах з погляду безпеки, автономності та психологічного комфорту. Саме з цієї позиції: практичної, інженерної й без ілюзій був написаний цей матеріал.

Контекст 

В Україні налічується близько 62 тисяч укриттів – і цього вистачає лише для половини населення. На цьому тлі дедалі більше людей шукають рішення самостійно, облаштовуючи захисні кімнати у власних домівках. Йдеться не про бункери з фільмів-катастроф, а про інтегровані простори, спроєктовані з урахуванням міжнародного досвіду – від ізраїльських Mamad до стандартів FEMA у США – і адаптовані до реального повсякденного життя. 

Про актуальні житлові рішення в Україні та за кордоном, тренд на індивідуальні формати й роль безпеки у сучасному житловому просторі – читайте у матеріалі, створеному у співпраці із засновником і СЕО компанії «СТРОБОР» Євгеном Боровським.

Захисна кімната: що це і навіщо вона потрібна

Захисна кімната – це спеціально спроєктований простір, який під час загрози виконує одну ключову функцію – зберегти життя. Це може бути як частина підвалу, так і окрема бетонна комірка або інтегрована кімната всередині житла. Головне в ній – не форма, а здатність забезпечити безпеку в критичний момент.

Під час створення захисної кімнати важливо врахувати кілька базових складових:

• вентиляцію з фільтрацією повітря, щоб уникнути хімічного або біологічного зараження;
• запас і подачу води;
• автономні джерела енергії – від освітлення до можливості заряджати пристрої;
• інженерні системи, незалежні від зовнішніх мереж: електрику, зв’язок, санвузол.

Водночас безпечний простір не обов’язково має виглядати як бункер. Його можна замаскувати під гардеробну, бібліотеку або інтегрувати в кабінет. У повсякденному житті це звичайна кімната, а в разі загрози – місце, де справді безпечно.

Як різні країни будують культуру укриттів?

Ізраїль: захист як норма життя

В Ізраїлі з 1990-х років у кожному новому будинку обов’язково проєктується Mamad – захищена кімната, вбудована безпосередньо в планування квартири. Вона має посилені стіни, сталеві двері, систему фільтрації повітря та площу не менше ніж 9 квадратних метрів.

Такі кімнати є обов’язковими в новому житловому будівництві та розраховані на швидке укриття, коли рахунок йде на хвилини.

Швейцарія: укриття як частина національної культури

Швейцарська система цивільної оборони є однією з найрозвиненіших у світі. Вона ґрунтується на законі, що діє з 1963 року й гарантує кожному громадянину місце в укритті. У країні налічується понад 370 тисяч захисних споруд, здатних вмістити майже 9 мільйонів людей.

Більшість укриттів розташовані безпосередньо в житлових будинках, а їхні власники зобов’язані підтримувати приміщення у робочому стані. Усі нові будинки або мають власний бункер, або фінансують будівництво громадського сховища поблизу.

Фінляндія: коли бомбосховище працює щодня

У Фінляндії функціонує понад 50 500 підземних укриттів – від великих до зовсім компактних, у столиці й малих населених пунктах. Вони здатні одночасно вмістити 4,8 мільйона людей із 5,5 мільйона населення країни.

Практично всі ці сховища можуть витримати навіть ядерний удар. У мирний час вони працюють як спортзали, льодові арени, паркінги або басейни, а в разі тривоги – за лічені хвилини перетворюються на захисні приміщення.

США: від страху до стандартів

У 1960-х роках у США підземні будинки масово проєктувалися як відповідь на ядерну загрозу. Один із перших прикладів – Atomitat, повністю підземний житловий будинок з усіма зручностями.

Сьогодні цей підхід трансформувався у чіткі інженерні стандарти FEMA – Федерального агентства з управління в надзвичайних ситуаціях. Документи FEMA P-320 та FEMA P-361 детально описують вимоги до приватних і громадських «safe rooms».

Обидва стандарти вимагають високого рівня технічної безпеки: конструкції повинні витримувати удари уламків, зокрема дерев’яного бруса вагою близько 7 кілограмів, що летить зі швидкістю понад 160 км/год.

Українська реальність: укриттів усе ще бракує

В Україні нині нараховується близько 62 тисяч укриттів, які можуть вмістити лише половину населення країни. Про це під час брифінгу у листопаді повідомив міністр внутрішніх справ Ігор Клименко, передає Укрінформ.

«Система укриттів налічує близько 62 тисяч об’єктів. Це багато, але недостатньо – вони можуть забезпечити захист лише для половини населення», – наголосив глава МВС, зазначивши, що проблема особливо гостро відчувається у прифронтових регіонах.

Наразі в Україні діє Стратегія розвитку фонду захисних споруд до 2034 року. Перший етап, розрахований до 2027 року, має забезпечити укриття для 74% населення. Другий і третій етапи повинні підвищити цей показник до 91%, повідомив заступник міністра внутрішніх справ Олексій Сергєєв.

У Дніпрі знайти найближче укриття, сховище або модульну захисну споруду можна за допомогою цієї мапи.

Безпека вдома: приватні ініціативи

В Україні вже з’являються перші приватні проєкти зі створення захисних кімнат. Одні власники облаштовують прості укриття в підвалах, інші замовляють автономні блоки з життєзабезпеченням на кілька діб. Спільним залишається одне – цей процес іде «знизу», від людей, фахівців і бізнесу.

Індивідуальні безпечні простори створює, зокрема, будівельна компанія з Дніпра «СТРОБОР».

«Ми вивчаємо цю тему не тому, що любимо страх, а тому що любимо контроль. Контроль над життям – найціннішим, що є у людини. Над рішеннями, які мають відпрацювати в найскладніший момент», – говорить засновник і СЕО компанії Євген Боровський.

У компанії переконані: укриття не повинно виглядати як бетонна коробка. Воно має бути частиною повсякденного простору – зручним, непомітним і психологічно комфортним.

Не за шаблоном, а за потребою

Сьогодні створення захисних кімнат дедалі рідше ґрунтується на універсальних рішеннях. У центрі уваги – реальні потреби конкретної родини. Розмір, функція та наповнення простору формуються через аналіз сценаріїв використання, кількості людей, тривалості перебування та рівня автономності.

«Ми не кажемо: “має бути так і ніяк інакше”. Ми ставимо запитання, моделюємо сценарії, допомагаємо зрозуміти, що саме потрібно родині. Розмір диктує не шаблон, а потреба. Частіше – бюджет», – пояснює Євген Боровський.

Безпека в деталях

Компанія не проводить полігонних тестів у військовому сенсі й не створює серійні «сейф-бокси». Водночас індивідуальний підхід не означає відмову від стандартів. Усі рішення базуються на чинних ДБН, інженерних практиках та міжнародному досвіді – зокрема стандартах FEMA й ізраїльських нормах цивільного захисту.

У деяких проєктах вимоги навіть перевищують обов’язкові: посилюються конструкції, додаються резерви міцності, впроваджуються додаткові технічні рішення. Навіть незначні деталі – тип ущільнювачів, конструкція стін або вентиляційна схема – можуть суттєво підвищити рівень безпеки.

Попит є, але він змінюється

Запит на захисні кімнати в Україні існує, однак тісно пов’язаний із загальним станом будівельної галузі. У преміальному сегменті такі рішення дедалі частіше закладають на етапі проєктування будинків, але через війну нове будівництво сповільнилося.

«Зараз багато запитів стосуються переобладнання вже наявних приміщень – підвалів, технічних зон або гардеробних. Такі проєкти потребують глибокого опрацювання – від вентиляції до шумоізоляції», – додає Боровський.

Реалізовані об’єкти зазвичай не публікуються: захисні кімнати не маркують навіть у проєктній документації. У деяких випадках це звичайна кімната з прихованим входом, автономною вентиляцією та енергозабезпеченням, в інших – простір, що поєднує функції кабінету, сейфової кімнати й укриття. У всіх випадках йдеться про інтегроване рішення, яке працює тихо, але ефективно.