Навіщо сімейна пара з Дніпра купила занедбаний млин на Тернопільщині

Шукали багато каменю, історії та спокою. Так про покупку старовинного млину говорить Женя Молчанова, яка разом з чоловіком Анатолієм керує екофермою та центром реабілітації  «Зелений Гай». З десятків млинів, які відвідали, пара обрала той самий на Тернопільщині, у селі Лошнів. Що відомо про цей млин та навіщо він родині з Дніпра – розповідаємо.  

Довідка: сімейне подружжя Женя Молчанова та Анатолій Пилипенко керують екофермою «Зелений Гай» під Дніпром. Від початку повномасштабного вторгнення ферма стала місцем прихистку для сотень людей і тварин, які рятувалися від війни. Тут розвивають кілька напрямків – зокрема сироваріння та локальний туризм. Також на базі ферми працює реабілітаційний центр для людей, які постраждали від війни, та ветеранів бойових дій. 

Як зʼявилась ідея купити старовинний млин? 

Ідея купити старовинний млин з’явилася під час подорожей країною, коли родина почала відкривати для себе забуту частину української індустріальної спадщини. Агітаторкою ідеї стала Женя, а Толя підтримав.

«Кожну поїздку до Києва чи Львова я прокладаю новим маршрутом – через цікаві місця та людей. Одного разу для мене відкриттям стала мапа млинів, адже це теж наша тема – агро. Так ми почали відвідувати різні млини в Україні. Ми побачили десятки таких об’єктів у різних регіонах. Це одночасно біль і захоплення. Загалом в Україні було 1099 млинів, але відновлено лише три-п’ять», – говорить Женя Молчанова.

Женя запалилась ідеєю придбати та відновити млин. Спочатку обрали такий на Черкащині (1864 року – Прим. Ред) – у містечку Буки. Дідусь та бабуся Толі там завідували культурними клубами району. Але угода зірвалась в останній момент.

«Ми домовилися про продаж, познайомилися з головою громади. Але коли вже виїхали з Дніпра, щоб укласти угоду, нам підняли ціну вдвічі. Ми вирішили одразу закрити для себе цю тему в Буках».

Вже за тиждень пошуки привели родину до нового місця. У мережі натрапили на оголошення про продаж млина у селі Лошнів на Тернопільщині. За словами Жені, цей варіант одразу виглядав більш перспективним.

«Я відкрила інтернет і знайшла млин у Лошневі, його продавали фермери зі Львова. Стан будівлі був у рази кращий, громада приємна, місце безпечніше. А ще з вікон відкривається вид на костел і гори. У підсумку восени ми уклали угоду».

Рішення про покупку, каже Женя, ухвалювали передусім інтуїтивно, але врахували й практичні фактори. Досвід розвитку «Зеленого Гаю» допоміг оцінити потенціал локації та її можливості для майбутніх проєктів.

«Ми завжди обираємо серцем – такі вже романтики. Але врахували і досвід “Зеленого Гаю”. Тут гарна дорога, умовно нормальний стан млина, він далеко від лінії бойових дій. Частково навіть були комунікації. А навколо – замки, костел, печери, кам’яні віадуки, орнітологічний і ландшафтний заказники. Тут достатньо сонця для сонячної електростанції і багато місця для великої команди “Зеленого Гаю”», – розповідає Женя Молчанова.

Покупка млина стала для родини непростим фінансовим рішенням. Адже значну частину ресурсів вони спрямовують на підтримку армії, ветеранів, екологічні ініціативи та допомогу тваринам.

«Ми багато вкладаємо у підтримку ЗСУ, ветеранів, екології та тварин – вважаємо це своїм обов’язком. Тому купити млин було непросто, ми оформлювали кредит. Млин безкоштовно ніхто нам не видав».

Відновлення млина 

Після купівлі родина почала відновлення будівлі. Роботи виявилися масштабними: потрібно повністю замінити дах, перекриття між поверхами та комунікації. Паралельно команда працює над відтворенням історії млина, адже про нього збереглося дуже мало документів.

«Працюємо з громадою, істориками та архівами, щоб відтворити історію млина. До цього був відомий лише один запис – адресна книга 1929 року, де зазначено, що млин належав графу Віктору Баворовському. Ми оцифровуємо всі знайдені матеріали», – ділиться Женя. 

Терміни завершення робіт поки що залишаються приблизними. Відновлення відбувається в умовах війни, що створює додаткові труднощі – від браку фахівців до проблем із логістикою.

«Майже всю зиму млин був засипаний снігом на пів метра, іноді перекривали траси. Але наш внутрішній хепілайн – один рік».

Відновлення млина відбувається за підтримки міжнародних партнерів, що допомагає пришвидшити роботи.

«Зараз роботи відбуваються за підтримки фонду “Відродження”. Неймовірна гра слів і знаків: ми відроджуємо млин, де народжувався хліб, у межах проєкту “Saving The Ark” за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” та агенції “Хліб для світу”».

Що далі буде з млином? 

У майбутньому млин планують перетворити на культурний і туристичний простір. Тут хочуть створити музей, кав’ярню, туристичні маршрути та простір для подій. За словами Жені, це продовження ідей, які вже реалізують у «Зеленому Гаю».

«Ми шукали багато каменю, історії, а головне – спокою. Коли створювали “Зелений Гай” у Дніпрі, жартували, що згодом він буде в найцікавіших місцях України – на мисі Фіолент, у Бакоті, Буках чи на Черкаських Мальдівах. Але повномасштабне вторгнення багато чого змінило».

На локації планують створення музею, культурного простору, кавʼярні, туристичних маршрутів та хабу агро-рекреаційного туризму. Обовʼязково – багато заходів для ветеранів та громад. 

Проєкт має і стратегічне значення. У разі погіршення безпекової ситуації нова локація може стати резервним місцем для релокації частини діяльності ферми.

«Якщо Дніпро буде в умовній безпеці – це буде туристичний простір. Якщо ж ситуація погіршиться, це стане планом Б для релокації всієї команди, тварин і потужностей. У нас величезна відповідальність перед людьми та тваринами, тому ми зобов’язані планувати життя з урахуванням усіх ризиків».

Команда проєкту вже поступово розширюється. Частина людей, які колись проходили реабілітацію у «Зеленому Гаю», тепер долучаються до роботи на новій локації.

«У громаді є хлопці, які колись проходили у нас реабілітацію – тепер вони частина команди. Нас стає більше. А дніпровська команда шалено любить мандрувати, тому всі готові бути всюди».

Також Женя додає: прізвище Мельник в Україні – найпоширеніше. На мапі Рідні є понад 100 000 його носіїв. Прізвище походить від назви професії мельника – власника або працівника млина. Через його масове поширення воно часто зустрічається у різних історичних документах, зокрема й у матеріалах радянських репресій.