Навіщо Дніпро світові та навіщо ми нашому місту?

Наприкінці грудня спільнота «Градус Свідомості» ініціювала відкриту зустріч, присвячену усвідомленню ідентичності Дніпра. Реєстрацію на подію закрили за три дні – усі місця були заповнені. 

Понад п’ять годин учасники разом зі спікерами шукали відповіді на складні й водночас фундаментальні питання: ким є Дніпро сьогодні, навіщо він Україні та світу і – що не менш важливо – навіщо ми самому місту. Публікуємо короткий зміст цієї зустрічі.

Про що була ця розмова

«Це спроба відповісти на питання: навіщо Дніпро нам, навіщо Дніпро Україні, навіщо Дніпро світові. І одне з головних – навіщо ми Дніпру? Навіщо він тут нас зібрав: когось добровільно, когось примусово, когось по коханню. Але чомусь ми тут. Запрошую вас зануритися в це дослідження, яке невідомо, куди нас приведе», – відкрив зустріч модератор Олег Тараненко. 

Подія складалася з кількох тематичних блоків і виступів спікерів, які дивилися на Дніпро з різних перспектив – історичної, світоглядної та практичної.

Дніпро як фронтир і «котел культур»

Історик Максим Кавун запропонував погляд на Дніпро як на місто-фронтир, сформоване багатовіковим зіткненням культур. Він окреслив шлях території від доісторичних часів – кімерійців і скіфів – до сучасності.

Дніпро лежить у серці Великого степового кордону – умовної лінії Харків-Дніпро-Запоріжжя-Херсон, де протягом тисячоліть зустрічалися осілий лісостеповий світ слов’ян і кочовий степовий світ скіфів, сарматів, гунів, хазар і половців. За приблизними оцінками, за п’ять тисяч років тут існувало близько 40 культур, кожна з яких залишала сліди – від скіфських курганів до кам’яних баб половців.

У часи Київської Русі ця територія була частиною великого транзитного шляху. Легенди про апостола Андрія на Монастирському острові, згадки про можливий монастир і археологічні знахідки свідчать про складну й фрагментарну, але важливу роль регіону.

Наприкінці XVIII століття Дніпро як Катеринослав формувався вже як адміністративний центр, а згодом – як промислове й військове місто. Саме цей досвід постійного «переродження» і життя на межі, за словами Кавуна, сформував особливу пасіонарність та гібридну ідентичність міста.

Як народжується «Ми»

Світоглядна частина зустрічі була присвячена питанню спільноти. Співзасновник ГО dnipro.design, співавтор дніпровського Дизайн-коду Максим Гольдін говорив про те, що Дніпро – це не стратегії, не опорні плани і не формальні договори.

«Будь-які ініціативи або закінчуються, або розпадаються, бо ми не створили системи та принципів співпраці, яка дозволяла б зберігати й розвивати здобуте. У місті немає сталої взаємодії між людьми, ініціативами та інституціями», – зазначив він.

Опорний план Дніпра, ухвалений у 2011 році, досі майже не змінювався і, за словами спікера, описує місто як набір будівель та інфраструктури, але не відповідає на запитання «НАВІЩО». Чому в нових районах не з’являються школи? Чому торговельні центри не стають громадськими просторами? Чому участь громади часто імітується замість накопичення досягнень та формування репутації та довіри?

На думку Гольдіна, ідентичність міста починає формуватися лише тоді, коли громада реально бере участь у прийнятті рішень – розуміє, куди рухається місто і чому.

Чому люди не повертаються

Окремо говорили про відтік молоді. Діти й підлітки виїжджають за освітою та досвідом, але повертаються лише з них 2-3%.

«Люди повертаються не до міст, а до людей і сенсів. Якщо громада не дає відповіді, навіщо повертатися і де можна бути корисним, – повернення не відбувається», – наголосив Гольдін.

Без можливості бути дотичними до значущих процесів, окрім комерційної діяльності, місто втрачає експертів і шанс на довгостроковий розвиток.

Спільна дія замість конкуренції

Ключовою проблемою учасники назвали відсутність мережування між локальними ініціативами, бізнесом, освітою та громадськими середовищами. Кожен працює окремо, часто конкуруючи, замість того щоб підсилювати одне одного.

«Культура травлі, кенселінгу й пошуку помилок у дрібницях не дає нам шансу вижити в довгостроковій перспективі», – прозвучало під час дискусії.

Водночас головна позитивна новина, за словами спікерів, у тому, що ці люди вже зібралися в одному просторі – і можуть почати формувати спільні домовленості та спільну дію.

Навіщо Дніпро світові?

Фінальне питання зустрічі звучало просто і водночас болісно: що саме ми тут захищаємо і навіщо Дніпро світові? 

«Це питання, на яке ми маємо собі відповісти. І дуже важливо його усвідомити: ніхто не обіцяє, що ми тут виживемо. Дехто живе з відчуттям, що “у нас все буде добре”, але хто нам дав таку обіцянку? Ось тут і виникає ключове питання: що робить громада, щоб зрозуміти і дати відповідь, чому ми тут, у Дніпрі, а не у Новоросії?», – говорив Максим Гольдін.

Відповіді тільки формулюються, але сам факт їх публічного проговорення став важливим кроком.

У зустрічі також взяли участь Юрій Филюк – підприємець, громадський діяч, засновник і СЕО проєкту «Промприлад», який поділився досвідом міських трансформацій в Івано-Франківську, та Юлія Нестерець – співзасновниця «Градусу Свідомості» й альтернативної школи «Happy Learning».

Наприкінці учасникам запропонували продовжити розмову вже після події – відповівши на запитання: а що Дніпро означає особисто для вас? Опитування займе 20 хвилин. Лінк на нього.

Подивитись запис зустрічі «Ідентичність Дніпра. Зустріч 1.0» можна нижче.

Ця зустріч стала першою цеглиною у пошуку ідентичності Дніпра – і водночас точкою дотику для тих, хто свідомо залишається в місті, живе ним і працює задля його майбутнього.

До речі, Максим Гольдін входить до спільноти незалежного медіа «Місто і річка». І ми раді бути дотичні до цієї розмови. До спільноти «Міста і річки» можна долучитися.