У Дніпрі притулок з понад 300 тваринами опинився на межі закриття

Авторка – Наталя Куліді. 

Допис про стан справ у притулку DniproАnimals написала його засновниця Інеса Капінус. У своєму пості вона наголошує, що нині не вистачає грошей, працівників, часу, щоб якісно займатись прилаштуванням  тварин. У притулку є борги за лікування, оренду, перед постачальниками товарів. 

Також в своєму дописі Інеса емоційно згадує ставлення людей до своєї роботи. «Щойно подзвонила жінка з істерикою, щоб ми забрали двох кошенят, яких хтось викинув на Ігрені. До тих, хто плоде і викидає, звісно, 0 питань. Зате на мене щойно вилили ушат гімна і прокльонів. На аргументовану відмову прокльони і крики, дослівно: «На*уя ми такі притулки потрібні»…».

Зооволонтерка говорить, що нині перебуває на межі нервового зриву та вигорання. Щодня – десятки дзвінків прилаштувати тварину. Але яким коштом та силами їх утримувати? «Притулки всім винні, бо сміють просити, а ще сміють не забирати, а ще сміють не всім підряд віддавати в сімʼї тварин… Притулки погані, волонтери погані. Добре, ми поганий притулок, визнаємо і не вивозимо цю ношу нести далі. Як закрити притулок? Куди подіти, віддати, приспати понад 300 тварин?».

Інеса Капінус дбає про тварин ще зі школи. На сьогодні вона опікується притулком на понад 300 тварин. DniproАnimals відкрили у 2019 році. Свою емпатію зооволонтерка називає нездоровою, бо береться допомагати більшій кількості тварин, ніж можна комфортно розмістити та забезпечити.

Ми поспілкувались з Інесою Капінус та розпитали її більше про проблеми, з якими стикнулись у притулку. І чи дійсно DniproАnimals збираються закрити.

Як може виглядати розформування притулку?

Перед початком повномасштабного вторгнення Інеса разом з іншими волонтерами брала участь у розформування притулку на Київщині. Причиною стало погане утримання тварин та жорстоке поводження з ними. Тоді десятки притулків і волонтерів обʼєдналися та забирали під свою опіку по кілька тварин.

«Ми досі маємо з десяток котів з того притулку, які за 4 роки так і не знайшли собі домівки. Тому сама реалізація розформування нашого притулку нині неможлива. Ми на звʼязку з багатьма організаціями та волонтерами, і ситуація у всіх однакова: перенаселення, забиті всі вольєри, приміщення, бокси, клітки та перетримки. Тобто передати навіть 5 чи 10 котів кудись в інший притулок – не вийде. Ніхто не візьме», – говорить Інеса Капінус. 

Нині у притулку не приймають нових тварин. Втім, є ситуації, коли їх підкидають, залишають у клініці, приносять на евтаназію або ургентні випадки, де тварина збита, хвора, травмована…  

Чому у притулку так багато тварин?

Інеса говорить, що зараз низький відсоток адопції. Працівникам та волонтерам бракує часу ефективно прилаштовувати тварин, це потребує багато часу, креативу і певних витрат (платні дошки оголошень, реклама у соцмережах, ОЛХ).

«Та і на 4-ий рік війни всі, хто міг прихистити евакуйованого котика чи собачку, це вже зробили, а багато хто хоче взяти, але боїться за додаткову відповідальність. Якщо доведеться кудись їхати та орендувати житло, то з домашніми улюбленцями це зробити важче і дорожче. Тому тварини продовжують доживати у притулках, де їхня кількість лише росте…».

Найбільші шанси потрапити у родини мають тварини, які виглядають «мімішно». Інеса говорить, що охочі взяти додому такого пухнастого дзвонять по кілька разів. Навіть якщо тварина потребує лікування – «от віддайте зараз негайно – і все».

«Для багатьох тварин притулок стає останнім пристанищем: це коти з лейкозом і котячим ВІК (вірус імунодефіциту котів), коти з хворими нирками, травмами хребта, які потребують мануального зціджуванні (самі в туалет не ходять, таких маю пʼять котів і одного собаку). Несоціалізовані, дикі, які такими інколи лишаються навіть після років у притулку», – розповідає засновниця DniproАnimals.

Нині у притулку DniproАnimals є й дикі тварини, хоча їх небагато. Інеса колись мріяла займатись реабілітацією «дикунів». Але з повномасштабним вторгненням це стало на паузу.

«Зараз це просто утримання 16 не випускних лисиць, одного песця з хутряної ферми, одного єнота, від якого відмовились…  Я поки не знайшла для нього кращих умов. Ну і вигодовування малечі (їжаки, білки, лисенята, іноді дикі тхори чи кунички). Їх далі передаю локальним волонтерам по Україні, хто має таку вузьку спеціалізацію і умови для утримання».

Скільки коштує «підібрати» тварину?

Інеса розповідає, що лікування однієї тварини після вулиці чи поганих господарів може вартувати кілька тисяч доларів. Навіть з волонтерськими знижками. Дорого «коштує» ФІП у котів, це вірусний перітоніт, де без терапії – 100 % летальність.

«Якщо говорити про якийсь пакет-мінімум, то на старті це: тести на вірусні хвороби, огляд лікаря, обробки, вакцини, аналізи. І частіше це перетікає у платний карантин на стаціонарі клініки, якщо тварина не здорова. А вони рідко потрапляють з вулиці чи евакуації здорові…. Як мінімум: глистяві, заблошені, лишайні й з вушним кліщем чи демодексом. Не пригадую, щоб за останній рік, коли хтось до нас потрапляв, первинний чек на ветпослуги виходив менше за 3-3,5 тисячі гривень».

В яку суму обходиться утримання понад 300 тварин?

Щомісячно притулок потребує близько 450 тис. гривень. Це зарплати працівників, комунальні послуги, оренда, оплата перетримок, наповнювачі, побутова хімія, обробка тварин, харчування… І це сума ще без лікування тварин.

«Окрім того, особисто для мене, показником компетентності та ефективності притулку – є постійне покращення умов. Нові бокси, забезпечення повноцінного карантину, побудова достатньої кількості комфортних та капітальних вольєрів, медичний блок. А тут вже кошторис може сягати мільйонів». 

Навіщо притулку потрібні постійні робітники, чому все не може триматись на волонтерах?

До роботи на постійній основі залучають волонтерів: вони роблять фото, розміщують оголошення про прилаштування, беруть участь у акціях з прилаштування та суботниках, гуляють з тваринами, чухають їх… Це та робота, яку може робити людина добровільно.

У притулки – 4 локації. І вже у них працюють наймані працівники. Бо кожна тварина потребує чіткого графіку догляду.

«Іноді стан тварини може стрімко змінитись впродовж кількох годин, і треба встигнути зреагувати та відвезти в клініку. Це повноцінний робочий день 9-19 і закрити цю потребу на волонтерській основі (безоплатній) неможливо. Зараз у нас працює 7 співробітників, але ми потребуємо щонайменше ще 2, щоб люди могли брати повноцінні вихідні».

 

Інеса додає, що у притулку є категорія пухнастих пацієнтів, з якими може поладити лише людина з досвідом. Це тварини у хоспісі, на паліативі чи амбулаторному лікуванні. Ними займаються наймані працівники, бо догляд за такими пацієнтами потребує навичок, знань та системності. 

Хто підтримує притулок на постійній основі?

На сьогодні у DniproАnimals є кілька поодиноких спонсорів – просто підписників з соцмереж. Також є невеликі локальні бізнеси, що підтримують ситуативно. Періодично працівники притулку звертаються до КП «Зооконтроль», де допомагають з ловити диких вуличних собак.

«Є величезний запит від населення (це пенсіонери, ВПО, опікуни вуличних тварин, малозабезпечені сімʼї) на безкоштовну стерилізацію домашніх тварин. Раніше ми співпрацювали з клініками та нам вдавалося залучати кошти на такі проєкти, але зараз ситуація змінилась у гірший бік. Фінансування немає, а дозволити собі стерилізувати кицьку за 2 000 грн (ціни у приватних клініках на сьогодні) – не кожен містянин може собі дозволити, особливо якщо тварин декілька».

Інесі хотілось би з цим допомагати містянам – надавати безкоштовну можливість стерилізувати свою тварину. Але фінансів на це немає. Хоча на сьогодні саме стерилізація є єдиним гуманним методом боротьби з «безпритульністю» тварин.

Нині Інеса Капінус закликає про допомогу, щоб покрити борги за оренду, лікування та перед підрядниками. Вона просить про підтримку бізнеси, локальні проєкти та ініціативи. Якщо ви знаєте людей, які готові підключитись до допомоги, пишіть Інесі Капінус або нам у будь-яку соцмережу.