У Дніпрі пройшла акція проти п’єси російського авторства в театрі «Віримо»

21 квітня активісти виступили проти показу на сцені театру п’єси російського драматурга Ґриґорія Ґоріна «Забути Герострата».

Про це повідомляє учасниця акції Варвара Литвиненко.

Активісти заявили, що виставу грали без зазначення автора, а раніше на запитання журналістів у театрі відповіли: «Не хотіли дражнити собак». Також, говорять учасники акції, впродовж повномасштабної війни театр продовжував ставити вистави російською мовою.

На акції учасники зібралися, в руках тримали плакати з написами «Ми ламаємо російські комедії» та «Ригайте на все російське».

У відповідь директор театру Володимир Петренко в коментарі виданню «Місто і річка» заявив: «Кожен має право на власну думку». Додавши, що доводити свою правоту потрібно у правовому полі, без образ та залякування.  Мовляв, так живе суспільство в демократичних країнах заходу, не переводячи проблемні питання до прямих конфліктів.

«З моменту відновлення вистави у глядацькій залі  побувало 900 глядачів, яким сподобалась вистава. Близько 15 -20 мітингувальників мають з цим рахуватися», – прокоментував Петренко.

На питання щодо доречності вистави під час війни з Росією він сказав, що у воюючій країні мистецтво виконує велику терапевтичну роль, чим наближає до перемоги ЗСУ та об’єднує в одну спільноту український народ.

«Культура та мова агресора є тригером для багатьох українців після повномасштабного вторгнення Росії в Україну і безлічі намагань знищити українські культуру та ідентичність протягом десятиріч. Моя подруга, поетка Аня Наволочка, провела влучну аналогію: “Це терапія на кшталт примусу постраждалих говорити з насильниками і вона не працює”.
Якщо на російській культурі виросло сучасне російське суспільство, яке катує і вбиває, то навіщо нам ця культура? Тим паче, коли є така різнобарвна українська і велетенська світова. Існує безліч творів, окрім російських, які можна було би поставити на сцені театру», – говорить активістка Варвара Литвиненко.

Варвара додає, акція під театром була у форматі мирного діалогу як між протестувальниками, так і з глядачами, що прийшли на виставу. «Ми про спілкування і аж ніяк не про “залякування”».