Док із Дніпра: історія військового медика, який не мав бути на фронті

«Мій позивний Док – дуже оригінальний, чи не так? – посміхається військовий медик Олександр. – Якось сам з’явився, ще в Кам’янському баті хлопці почали називати мене саме так».

До війни він закінчив чотири курси медичного Дніпропетровського інституту, а потім ще два курси Куйбишевського – тоді це була військово-медична академія. Після випуску Олександр хотів служити в Афганістані, але встиг побувати там лише на стажуванні під час виводу радянських військ. «Оскільки я закінчив академію дуже добре, то мав вільний вибір на розподілі. Я вибрав кордон з Афганістаном і відправився в Термез начальником медичної служби батальйону. Там прожив у складних кліматичних умовах більше трьох років. Нинішня спека в порівнянні з тією – прохолодне літо».

Після служби Олександр звільнився за станом здоров’я й був упевнений, що більше ніколи не вдягне військову форму. «До війни пройшов комісію у військкоматі, був визнаним непридатним. І зараз у мене в Резерв+ стоїть відмітка, що я не підлягаю мобілізації…». Однак на другий день повномасштабного вторгнення він прийшов до Дніпровського батальйону 108-ї бригади ТрО й відразу став начмедом. Через кілька місяців бригада вирушила на Донеччину, де одразу потрапила в запеклі бої. «Вже у першому штурмі у нас був один “200” і декілька “300”. Під час другого – втратили 11 хлопців, один потрапив у полон. У мене була лише контузія, але добряча».

Сьогодні Док служить на Запорізькому напрямку, де ситуація відносно стабільна. «Хлопці тримаються з усіх сил, але у багатьох відчувається втома. Потрібно активізувати поповнення, щоб зняти навантаження з тих, хто воює давно». Він досі особисто виїжджає на евакуацію поранених – навіть попри те, що за посадою цього робити не має. «Тому що я старшого віку і шкода молодих пацанів. У них усе життя попереду. Я намагаюся виїжджати на “медевак” один, без водія, щоб не ризикувати ще чиїмось життям».

Попри сувору буденність війни, Док має мрію. «Серед запорізьких степів сумую за Дніпром. Мрію і зроблю все, щоб мій онук був готовий взяти зброю до рук. Ілюзій не маю – допоки в нас є такий сусід, як рашка, війна не закінчиться. Хіба ми заллємо її бетоном, шарів так у п’ять».

Номер Рекрутингового центру 108-ї бригади ТрО: 0 800 337 803. Вакансії на фейсбуці.

Матеріал створено та опубліковано в межах Програми стратегічної підтримки медіа Львівського медіафоруму. Вона реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program.