Як туалети без перегородок та кабінок в школах шкодять нашим дітям?

Громадськість звернула увагу на проблему з туалетами після фото зі 121 гімназії Дніпра. Там вбиральні були без кабін чи перегородок. Після розголосу місто пообіцяло виправити ситуацію. Але, виявляється, у Дніпрі це не єдина школа з такими туалетами. Про інші випадки, а також – як такі вбиральні шкодять нам з дитинства – читайте в розборі «Міста і річки».

Дніпровські школи

На фото – вбиральня 44 школи Дніпра. Перегородок немає, деякі унітази зламані. Цими світлинами поділилась учениця закладу. Розповідає, що через такі умови чимало дівчат соромляться ходити до туалету. 

«Щоб поміняти прокладку, доводиться йти до туалету з подружками. Вони стоять та прикривають тобі спину», – каже дівчина.   

Рідні дітей додають, що в цій школі на двох поверхах вбиральні відремонтували, але на інших – ситуація залишається, як на фото. 

«Не закриваються двері в туалет. У самому туалеті немає кабінок! І унітази зламані. Просто якесь бінго», – розповіла старша сестра однієї зі школярок. 

Світлинами туалетів у школах дітей батьки почали ділитись після скандалу з 121 гімназії. Скаржаться на схожі ситуації: відсутність перегородок/кабінок, двері без замків, поламані бачки. Самі підлітки пишуть, що в них замість унітазів – «дірка» у підлозі. Один з користувачів іронізує, що сексуальної освіти в школах здебільшого немає, проте це компенсуються вбиральнями без перегородок. 

Приватність у вбиральні – питання безпеки та здоров’я

Приватність в туалетах – це не тільки питання комфорту, а й фактор безпеки, який може допомогти запобігати сексуальним домаганню та іншим видам насильства. Про це говорить сімейна та дитяча психологиня Юлія Підкова. 

«Постраждати від булінгу чи насильства через недотримання приватності можуть як дівчата, так і хлопці. Усі діти, незалежно від статі, мають однакову потребу в захищеності та приватності, особливо у таких вразливих ситуаціях як відвідування вбиральні», – підкреслила психологиня.   

Юлія Підкова додає, що багато дітей через страх або дискомфорт можуть свідомо стримувати дефекацію або сечовипускання в школі. Внаслідок цього з’являються проблеми зі здоров’ям, зокрема, інфекцій сечовивідних шляхів.  

Дитина, яка вимушена “терпіти додому в туалет” не може зосередитися на заняттях – ділиться вчителька Наталя Петренко, що працює в школі понад 35 років. Ідеальні санітарні умови, за її словами, це коли вбиральня знаходиться у приміщенні школи, а туалети – окремі для дівчат і хлопців. Педагогиня зауважує, що це повинні бути індивідуальні кабінки, що закриваються.  

«При чому, варто враховувати, що діти різного зросту, тобто зависокі унітази будуть незручні молодшим школярам, і навпаки. Важливо також, щоб завжди був доступ до умивальників – і тут щодо зросту спрацьовує також», – каже Наталя Петренко.

Сором та стрес

Дитяча психологиня Катерина Каптела говорить, що від користування подібними туалетами діти переживають стрес. Відсутність приватності може стати причиною сорому серед однолітків. 

«Стрес та сором під час справляння фізіологічних потреб та жіночої гігієни можуть викликати відчуття приниження, яке просто вбиває моральний стан», – підкреслила експертка.

Крім того, це може вилитися у фізичні симптоми: наприклад, біль у животі без явних фізіологічних причин, мігрені, проблеми з диханням тощо

Клінічна психологиня та сексологиня Римма Халак додає, що ускладнювати ментальний стан дитини може і страх булінгу. Це нині поширене явище серед школярів. 

«Не дай Боже, однокласники дізнаються, що хтось робить якісь гігієнічні процедури в такому туалеті… Це потім проявляється в закритості дитини, сором’язливості (якщо фізіологічні потреби стануть темою обговорення серед однолітків – Прим. авт.). І реально потім школярі думають тільки про цю проблему, а не про навчання», – зауважує фахівчиня.

Чому в наших школах взагалі є такі туалети? 

Наймолодші школи в Дніпрі – це ті, які звели у 1900-х років, йдеться в матеріалі DniproToday. Понад 30 закладів збудували ще в XIX столітті. Відповідно, всі інші школи побудували у минулому столітті. Тож «традиції облаштування туалетів» сьогоднішнім учням лишилися у спадок від СРСР.

 

Урбаністка Ірина Оя звертає увагу на особливості закладів часів Радянського Союзу. За її словами, школи були просякнуті духом тоталітаризму: замість затишного подвір’я з зеленими зонами – величезні площі, де двічі на рік на лінійки збирались учні. Все однакове та ніби неживе.

«Уніфікованість начебто схиляла дітей не виділятись. Всі мали бути однаковими з пригніченою індивідуальністю. Не йдеться про розвиток кожної особистості», – вважає урбаністка. І додає: спочатку ми формуємо простір, а потім він – нас.

Дизайнерка інтер’єру, архітекторка Яніна Євстігнєєва розповідає, що зробити вбиральню комфортною просто. 

«У кабінках мають бути гачки для верхнього одягу, полиці для особистих речей, урни або контейнери для паперу, засобів гігієни та інших відходів».

Якщо грошей на ремонт достатньо, Яніна рекомендує встановити якісну сантехніку з бачком прихованого монтажу, антивандальне покриття для стін і підлоги (мікроцемент та наливна підлога), перегородки з сучасного матеріалу – HPL-пластику. Якщо бюджет обмежений, то все можна хоча б позбутися старої плитки на стінах і підібрати вологостійку щільну фарбу. 

«Зверніть увагу на сучасні самоклеючі 3D панелі – вони недорогі, легко монтуються, вологостійкі та антивандальні. Підлогу можна відреставрувати та перефарбувати. Обов’язково додаємо двері та аксесуари», – радить архітектор.

Доля шкільних вбиралень Дніпра

У ГумДеп Дніпра раніше вже писали, ще у 2019 році спільно з батьківською радою обговорювали план капітальних ремонтів на кілька років вперед. У результаті затвердили його аж до 2023 року. До повномасштабного вторгнення ремонти зробили у 67 закладах освіти. Зараз планові ремонти не проводять – замість них відновлюють школи після російських ракетних атак.   

Додають, що в план бюджету на 2025 рік уже подали капітальні ремонти по 121 та 44 школах. Пізніше опублікували відео оновлених туалетів в цих двох закладах. За словами посадовців, у 121-ій гімназії «все зроблено – 100%», у 44-ій – встановили кабінки. Учениця останної школи говорить, що дійсно за час, поки ми готували цей матеріал, зробили кабінки. Але унітази все ще старі, а працює з них лише один.

До повномасштабного вторгнення в Україні діяла програма «Гідність дитини». У її межах уряд виділяв частину коштів на облаштування туалетів всередині шкіл, бо сотні закладів мали лише вуличні вбиральні.