Знайти людину та з’їсти – не наш варіант. Як у Дніпрі волонтерять собаки

Любов Тарасенко – вже понад 40 років працює з собаками. Після початку повномасштабного вторгнення жінка організувала у Дніпрі загін, в якому готує чотирилапих до пошуково-рятувальних операцій. А нещодавно почала займатись і каністерапією: відвідує з песиками ветеранів. 

Ми розпитали Любов Тарасенко про те, як зрозуміти, що ваш пес може волонтерити – шукати людей чи допомагати психологічно. А також – чи складно загалом цьому навчати.

Як навчають собак-пошуківців?

Любов Тарасенко пошуково-рятувальною службою займалась ще у 1989 році у Криму. Тоді в горах часто блукали люди. Туди й вирушали з допомогою. Потім деякий час жінка займалась спортивним дресируванням. Після анексії півострову Любов облаштувалась у Дніпрі, де організувала майданчик для тренування собак.

Після початку повномасштабного вторгнення жінка запропонувала групам з дресирування, які вела, спробувати себе у пошуковій справі. Так у Дніпрі з’явився загін пошуково-рятувальних собак «Команда Азарт».

«Якщо тварина вже має базове навчання зі слухання, то з нею швидше і легше опановувати пошуково-рятувальну справу. Собака та провідник (людина, яка з нею працює) тут – єдине ціле», – розповідає Любов Тарасенко. 

Пес повинен мати хорошу мотивацію до роботи, а провідник – бути готовим до тренувань у будь-яку погоду та у будь-яких місцях. І витратити на це багато часу. Тренування відбуваються у вихідні. Відпрацьовують з собаками у природному середовищі та техногенних завалах.

У загоні готують тварин, які можуть шукати виключно живих, тільки загиблих людей та їхні рештки, а також – собак-універсалів. Для кожної тварини створюють свій план підготовки. На опанування всіх навичок може піти десь півтора-два роки. 

«Пошук – це природно для собаки як для тварини. Для них – це просто гра: знайти людину, яка нагородить смачними ласощами чи віддасть улюблену іграшку. Якщо собака має таку мотивацію, то починає шукати на 2-3 заняття. Далі залишається лише навчити її позначати знайденого гавкотом». 

Під час реального пошуку тварина може за запахом знайти людину на дуже великій відстані. Тому важливо навчити гавкати, аби провідник знав куди йти, щоб допомогти потерпілому.

Замовлення на пошук людей чи дітей отримують у загоні раз на кілька тижнів. На допомогу кличе поліція або ДСНС. За словами Любові Тарасенко, молодій волонтерській команді важко починати свою роботу з нуля, бо потрібно заслугувати довіру. Але за рік роботи «Команда Азарт» вже має результативні виїзди на пошуки. 

Як зрозуміти, що ваш собака може шукати людей? 

Головне – тварина не має бути агресивною. «Варіант – знайти людину та з’їсти – не наш варіант», – сміється Любов Тарасенко. 

Загалом властивості собаки не залежать від породи. Любов Тарасенко говорить, що тварина не має бути масивною та важкою, бо тоді їй буде складно долати довгі відстані. Залучати можна навіть маленьких собак. У самому загоні є тварини різних розмірів – як і порід.

«Це важливо для команди. Умови пошуку можуть бути дуже різними. У лісі у високій траві краще використовувати великих собак, маленькі – швидко втомляться. Але є місця, особливо на техногенному завалі, куди навпаки не відправиш великого собаку, зручніше відправити маленьку та легку».

Сама кінологиня їздить на пошуки з малінуа – дорослою твариною. Та готує другу – цуценя малінуа. 

Новий напрямок – каністерапія 

Нещодавно Любов Тарасенко зацікавилась іншим напрямком волонтерської діяльності песиків – каністерапією*. 

*Каністерапія – метод позитивного психосоціального і фізіореабілітаційного впливу на людей, які цього потребують, через спеціально керованих і навчених собак.

Для цієї справи собака, як і в пошуковому загоні, має бути не агресивною. А особливо – любити людей, хотіти спілкуватись з ними та бути готовою працювати з незнайомцями. Лише кілька тварин з загону підійшли до каністерапії.

«Чому? Пошуковий собака – темпераментний. Час пошуку обмежений, тому тварина має швидко діяти. Бігти, лізти всюди, вишукувати. Але в каністерапії собака має бути спокійним. Таким, що його важко збудити». 

Тобто тварина не повинна раптово гавкати чи стрибати на людей. Це може злякати тих, кому потрібна допомога. 

«Собака повинен бути врівноваженим і терплячим. Вітається, якщо тварина знає якісь трюки, може викликати посмішку та виконати щось по команді іншої людини, а не господаря». 

На каністерапію Любов бере з собою шпиців. Вони чудово підійшли під задачі цього напрямку. Маленькі песики піднімають настрій ветеранам та дітям, покращують їхній психологічний стан. 

«Спочатку тварини були напружені, що їх на руки беруть дорослі чоловіки. Але після кількох разів вже самі лізуть на коліна, цілуються, обіймаються. І військові так розслабляються. Навіть найсумніші починають посміхатись». 

Любов Тарасенко хоче готувати тварин по цьому напрямку: організувати школу, щоб навчати тих, кому б разом з собакою хотілось допомагати людям. Для України – це нова справа, хоча вже є люди, які активно цим займаються.

Тож як зрозуміти, який таланти має ваш пес – чи може він шукати людей або допомагати психологічно?

Любов Тарасенко радить звертатись до них. У загоні тварину протестують та зроблять висновок, в якій галузі вона зможе волонтерити.