Чому знята на відео видра – це важливо для Дніпра? Колонка науковиці

Кілька днів тому працівникам «Дніпровсько-Орільського» заповідника вдалось зафільмувати тварину на одному з озер. Щороку співробітники тільки фотографували сліди видр, а тепер побачили і тваринку. 

У річці Дніпро видри залишились лише на території природного заповідника «Дніпровсько-Орільський». Саме там найчастіше зустрічають сліди цієї водної тваринки. 

Колонка науковиці у галузі природничих наук Катерини Колесникової про те, чим важлива для нашої річки видра. 

Довідка:

В Україні видри занесені до Червоної книги України, природоохоронний статус – неоцінений. Такий статус мають види, які можуть належати до категорії майже зниклих, вразливих чи рідкісних, але поки не віднесені до неї.

До речі, саме видра зображена на логотипі Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція). Україна приєдналася до Конвенції у 1996 році). У документах Секретаріату конвенції такий вибір тварини обґрунтували тим, що він на межі зникнення у більшості країн, хижа тварина, яка мешкає у воді та на суші. Та видра викликає симпатію у людей.

Як виглядає видра річкова? 

«Видри достатньо великі тварини, довжина їх може сягати до метра, висота – до 30 см, а вага – до 12 кг. Для порівняння – собака породи Бігль має висоту 30-40 см та вагу 10-11 кг.

Тіло видри добре пристосовано до плавання у воді: плоска голова, гнучке обтічне тіло, короткі лапи з перетинками. 

Оселяються видри на суші поблизу води та облаштовують свої лігва в дуплах дерев та у природних ямах. Тварини можуть рити розгалужену мережу тунелів. Інколи займають покинуті житла інших тварин, наприклад бобрів. Видри можуть створити «гірку» поза входом у нору, де рослинність стерта, що забезпечує легкий/швидкий доступ до води.

Тварини живуть поодиноко, винятками є лише періоди розмноження та коли самиці виховують дитинчат. У кожної особини є своє угіддя (це певна територія, яку тварина захищає від вторгнення представників виду свого виду і своєї статі, тому ділянки самців і самок видр можуть накладатися). Площа угіддя однієї видри може сягати 70 квадратних кілометрів.

Вагітність триває близько двох місяців. Під час кожної –  народжується від одного до п’яти цуценят. Очі малечі відкриває у віці одного місяця, а через два місяці – вона починає плавати. З мамою цуценята залишаються до 14 місяців. Турбується та дбає про потомство самиця.

Видри – хижаки, їдять переважно рибу, полюють на земноводних та іншу водну здобич, а також – птахів, яйця, комах, черв’яків. Вживають невелику кількість рослинної їжі (не зелені частини водних рослин). Одна особина споживає близько 1 кг їжі щодня.

Полює видра у воді і може залишатися в її товщі протягом 10 хвилин, але зазвичай час перебування під водою становить одна-дві хвилини. Довгі та чутливі вуса дозволяють полювати навіть в темних каламутних водах.

Видра – нічна тварина, але може бути активною і вдень, якщо вважає, що її місце перебування безпечне.

Де живуть видри на Дніпровщині? 

У дикій природі видри можуть жити до десяти років. Тривалість їхнього життя в неволі становить близько 22 років*. 

*Тварини в неволі захищені від стихійних лих, наприклад, повеней і пожеж, їх регулярно годують, а в разі поранення або хвороби тваринки отримують медичну допомогу.

Нині відомо про два місця існування видри в межах природного заповідника «Дніпровсько-Орільський». Як зазначає науковиця заповідника Галина Задорожна, вхід до нори видри знайти дуже важко, тому що він знаходиться під водою. Обліки видри проводять через 1-3 дні після випадання снігу.

Які сліди свідчать про наявність видри:

• відбитки лап – приблизно 4-8 см у поперечнику, вони мають п’ять пальців (хоча можуть показувати лише чотири)
• послід видри – має зеленуватий, чорно-сірий колір і може містити кістки, мушлі, пір’я та хутро. Залишені поблизу води, вони є способом спілкування з іншими видрами.
• Накатані гірки (наприклад спуск до води).

Науковці заповідника мають план досліджень по визначених маршрутах, під час виїздів роблять зупинки та обстежують місцевість, при цьому фіксують всі знахідки – сліди, погризи тощо. Чи легко знаходити сліди – ні, бо штат працівників заповідника не такий уж і великий, і кожен метр берегової лінії оглянути неможливо.

Чому зникають видри на Дніпровщині? 

Видр вважають видом-індикатором здоров’я водойм. Якщо поряд живуть ці тварини, значить вода річки чи ставка – чиста, а у водоймі точно є багато риби. Пестициди, промислові відходи, стічні води впливають на ареал життя видр – вони шукають собі інші місця. 

Інтенсивний розвиток сільського господарства та урбанізація змінюють або навіть знищують берегову зону водойм. Також полохливі тварини бояться людей та особливо собак. Небезпечні для видр – рибальські снасті, в яких вони можуть заплутатися, отримати травми або навіть померти. Загрожує тваринам і дорожній рух, якщо вони живуть неподалік від шляхів. 

Диких місць поряд з річками та ставками, де було б достатньо їжі, а люди жили подалі, не так і багато. Спокійно жити видри на Дніпровщині можуть лише на заповідних острівках дикої природи – як-от у «Дніпровсько-Орільському».  

Що ми можемо зробити, аби видр на Дніпровщині стало більше? 

Щоб зберегти популяцію видр, важливо не турбувати тварин, не вигулювати собак поблизу берегів, далеких від поселень та там, де мало бувають люди. Якщо ви побачили сітки, волосінь або інші знаряддя лову риби біля берегу – витягати їх, щоб тварини в них не заплуталися.

Що може допомогти видрам – це збереження їхніх реальних та потенційних місць проживання. Якщо ви знайшли сліди життєдіяльності видри, або побачили її наживо, ви можете, наприклад, повідомити про знахідку офіційним листом органи місцевого самоврядування, природоохоронні установи (наприклад, заповідник) та громадські організації щодо необхідності створення заповідної території, для збереження оселища видри.

Нині заповідник шукає підтримки для придбання фото пасток, для вивчення поведінки видр у заповіднику, в тому числі і для вивчення факторів турбування».

Міжнародний день видри щороку відзначається 29 травня.