«How are you?» як своєрідна психотерапія. Про виклики освітнього бізнесу в Today School

Вікторія Федорченко – власниця школи англійської та іспанської «Today School». Свій освітній бізнес запустила у кінці 2022 року. Нині, говорить Вікторія, це не просто про сухе навчання. Повномасштабне вторгнення змушує змінювати підходи. Яким чином?

Вікторія Федорченко входить до Клубу «Міста та річки». Якщо у вас також є бажання підтримувати наше медіа та ділитись своїми анонсами та історіями на сторінках видання, залишаємо посилання на підписку до спільноти. А тут ми більше розповідали про те, чим може бути корисний наш Клуб.

Далі – пряма мова Вікторії.

«Школу ми заснували у кінці 2022 року. На той момент це здавалося майже наївним – запускати бізнес, та ще й освітній, у країні, де триває війна. Я не знала, що буде завтра, але точно хотіла створити щось живе. Щось, що дає відчуття нормальності, структури, сенсу. З того часу ми провели понад 5000 годин занять, і виявилося – ця школа стала такою опорою не лише для мене, а й для багатьох наших студентів. І команди також.

Вчитися, щоб не розвалитися. Освіта як спротив

Олена, одна з наших студенток, якось сказала: «Ці заняття – єдине, що не скасувалося в моєму житті». Вона переїхала з Харківської області в інше місто під час активних бойових дій, залишивши все: дім, роботу, друзів – звичні опори. Але навчання стало її точкою стабільності, тим, що давало відчуття контролю та зв’язку з чимось незмінним та «нормальним». І таких історій у нас десятки.

Наші студенти виходили на заняття з укриттів, з ліхтариками під час відключень світла, іноді – одразу після обстрілів. А наші викладачі проводили уроки з під’їзду, з супермаркету, навіть на подвірʼї, бо не було світла і техніка відмовляла – ми знали, що не можемо пропускати урок, бо тебе чекає людина, для якої твоє питання «How are you?» є своєрідною психотерапією.

В умовах війни освіта стала не лише процесом здобуття знань, але й символом витривалості та стійкості. Для українців навчання перетворюється на важливий інструмент, що дозволяє не тільки зберігати зв’язок із нормальністю, а й сприяє розвитку в умовах невизначеності. За нашим внутрішнім аналізом, близько 60 % студентів приходять до нас вивчати мову «для себе», 22 % – з фокусом на кар’єрне зростання, і ще 12 % – для адаптації за кордоном.

Запит на змістовні розмови

Коли студент починає заняття з розповіді про обстріли, ти не можеш просто сказати: «Open your books». І як команда, і як бізнес ми вчимося бути гнучкими. Якось, слухаючи один з уроків, я зрозуміла, що наші студенти чекають не тільки на граматику, а й на можливість виговоритися, отримати підтримку та знайти відповіді на важливі питання.

Люди не хочуть просто вивчати мову, вони хочуть говорити про те, що їх турбує, тому ми свідомо впроваджуємо підхід, подібний до CLIL (Content and language integrated learning – це метод, за якого мова є не лише метою вивчення, але й інструментом інтеграції важливих тем у навчальний процес). Війна, ментальне здоров’я, втрата, близькість, криза – це не табу, а основа для мовних навичок сучасного студента.

Так з’явилися лекції англійською про психічне здоров’я, які проводить наша викладачка-психологиня. І це спрацювало. Одна зі студенток поділилася після лекції «5 мов любові»:

«Я ніколи не думала, що можу настільки розслабитися з людьми, у незнайомій групі та ще й англійською. Я не думала про те, що можу зробити помилку — усі настільки підтримуючі. І це дійсно було дуже корисно для мене, особливо зараз, коли важко залишатися емоційно стабільним».

Такі відгуки – найкраще підтвердження того, що освіта сьогодні – це не лише граматика. Це про відчуття спільноти, підтримки й простору, де тебе приймають.

Замість просто «вивчити мову» – знайти своє коло

Після пандемії та на фоні війни багато людей втратили звичні кола спілкування. Ми менше знайомимося, рідше збираємося, більше ізольовані. Але запит на контакт, на живе людське коло – нікуди не зник. Навпаки – він став ще глибшим.

 

 

Наші студенти часто кажуть, що знайшли у школі щось більше, ніж просто навчання. Вони знайшли спільноту, найкращих друзів, ком’юніті людей зі схожими цінностями, інтересами й потребою в сенсовних розмовах. Іноді англійська – це тільки привід зібратися, поговорити, підтримати одне одного, створити щось разом.

У нас є група панянок, які не знали одна одну до першого уроку. Та вже за кілька тижнів зійшлися за віком, інтересами, схожим гумором і просто людяністю. Тепер дівчата зустрічаються на каву, надсилають одна одній подарунки й підтримують зв’язок, який давно вийшов за межі класної кімнати. 

А наші викладачі – це не просто ті, хто пояснить граматику. Це ті, хто запитає: «Як ти сьогодні?», хто справді почує, підтримає – і все це, звісно, англійською. У нас немає сухої субординації, формальних ролей чи бар’єрів. Ми будуємо навчання на довірі, теплі й справжньому контакті. Бо викладач у нашій школі – це друг. І саме це ніяк не заважає навчанню. Навпаки: друга ти поважаєш, другові ти довіряєш – і саме з другом хочеться вчитися далі. 87 % наших учнів залишаються з нами більше ніж на рік, що свідчить про стабільний зв’язок, взаємну повагу та ефективність підходу.

 

Офлайн – для контакту, онлайн – для гнучкості. Запит на фіджитальність

Відвідування занять у традиційному форматі сьогодні пов’язане з рядом серйозних загроз, тому студенти частіше обирають екранний формат через безпеку та гнучкість. Проте для багатьох важливо мати можливість бути в безпосередньому контакті з іншими, адже живі зустрічі дозволяють не лише обмінюватися знаннями, а й створювати справжні зв’язки та відчувати себе живим і нормальним. 

Ми працюємо у напрямі фіджитальності – поєднуємо онлайн-навчання з офлайн-зустрічами, створюючи простір, де кожен формат підсилює інший. Онлайн дає студентам гнучкість і стабільність навіть у складних умовах. А офлайн – повертає живий контакт, допомагає відчути себе частиною спільноти, вловити нюанси емоцій, невербальну комунікацію.

Ми провели наш перший офлайн-захід. Це був книжковий англомовний клуб, не очікували такого великого інтересу. Однак результат виявився вражаючим – люди відчули потребу в реальному контакті, і цей захід став не лише навчальним, але й справжнім моментом єднання. Студенти отримали неймовірні емоції, і за опитуваннями їх мотивація на навчання значно зросла».