Чому в Україні частіше судяться, а не використовують медіацію? Говорить Вікторія Мадалиць

Легше, дешевше та спокійніше, ніж у суді. Про альтернативу судовим суперечкам – медіацію – говорить Вікторія Мадалиць. Вже понад 12 років фахівчиня допомагає людям розвʼязувати юридичні конфлікти: працює як з бізнесом, так і приватними клієнтами. Нині можна не доводити справу до суду. Як досягти порозуміння з опонентом? Використати медіацію. Більше про цей метод адвокатка розповіла у своїй колонці. 

Модна тенденція чи незамінний інструмент?

«Однією з головних функцій права є справедливе розв’язання конфліктів. Медіація – практика, що сприяє діалогу та взаєморозумінню, вже активно застосовується у світі й поступово з’являється в українській правовій системі. Та для більшості громадян цей термін майже невідомий. Дискусії щодо медіації точаться здебільшого серед експертів.

У країнах ЄС і Ради Європи важливість медіації вже доведена. У їхніх директивах наголошено на користі цього інструменту для вирішення суперечок. Універсально медіацію розглядають як процес, де нейтральна сторона допомагає учасникам спору досягти взаємоприйнятного рішення. На відміну від суду, вона ґрунтується на співпраці, а не протистоянні. У державах, де суди перевантажені й розгляд справ триває роками, медіація пропонує швидший і дешевший вихід.

Будь-яка правова процедура має довести свою користь, але відповідальність за це лежить на правниках. Пасивність у впровадженні новацій часто робить їх «мертвонародженими». Так сталося з інститутом присяжних, і так може статися з медіацією: закон ухвалили ще у 2021 році, але популярності серед громадян вона не набула.

Переваги медіації очевидні:

• швидкість: угоди досягаються за тижні, а не роки;
  
• економія: менше витрат, ніж у судах;
  
• збереження стосунків: акцент на діалозі, а не конфлікті;
  
• гнучкість і конфіденційність: сторони самі контролюють процес.

В Україні є фахівці та професійні об’єднання, які активно просувають медіацію. Проте їхні послуги здебільшого орієнтовані на юридичні особи й мають комерційну основу. Слабким місцем залишається залучення людей. Вкрай важливо розвивати соціальну складову медіації, адже вона допомагає зменшити навантаження на суди та знизити соціальну напругу через повільний розгляд справ.

Що заважає медіації поширюватись? 

Насамперед – слабка ініціатива професійної юридичної спільноти. Громадяни можуть і не знати про цю послугу, але саме юристи мають належним чином її пропонувати. Більш того, в окремих випадках це прямо передбачено законом. Так, Господарський процесуальний кодекс (ст. 182) та Кодекс адміністративного судочинства (ст. 180, 181) зобов’язують суд з’ясовувати, чи хочуть сторони врегулювати спір через медіацію. Однак, як показує практика, судді рідко наголошують на цій можливості.

Ще одна проблема – слабка інституційна та інформаційна підтримка. Закон «Про медіацію» є рамковим і потребує деталізації у підзаконних актах. Навчання медіаторів має бути не формальним, а з акцентом на практичні кейси. В Україні є чимало фахівців, які стажувалися за кордоном і мають реальний досвід, яким можуть ділитися з новачками.

Судова реформа давно в центрі уваги, але проблем у судах не меншає. Тож медіація як альтернатива складним процесам має отримати більше уваги. На місцях її також не слід ігнорувати – вона допоможе розвантажити місцеві суди, де бракує кадрів. Для законодавців це тест на зрілість і готовність підтримувати авторитет права. Полегшення доступу громадян до судового сервісу має бути постійним завданням влади, адже це ознака демократичної держави.

Втім, не варто повністю покладатися на державу, яка працює в умовах надзвичайного навантаження. Низька популярність медіації, як і багатьох новацій, пояснюється браком правової обізнаності громадян. Для суспільства це нагадування про необхідність самостійно вивчати основи права. Адже сьогодні це не лише про знання, а й про особисту безпеку, економію коштів та збереження нервів».

Матеріали, надруковані в розділі «Думки», можуть не збігатись із переконаннями редакції медіа «Місто і річка». Ця рубрика існує, аби публікувати різні голоси Дніпра.